| 15 серпня 2012
Дарина Пісна: "Сюжет першої картини мені наснився"
— Виставку планую відкрити вже восени. Вона буде на морську тематику. Оскільки я дружина моряка, то ця тема мені близька. І першу персональну виставку присвячую йому. Коли чоловік йде в тривалий рейс, я рятуюся живописом. Щоправда, коли він повертається, я майже нічого не малюю, — сміється. — Шкода, що Умань не має арт-центру, де молоді митці могли б влаштовувати виставки, спілкуватися, знайомити уманчан та туристів зі своїми роботами. Місце проведення виставки ще не можу назвати — розглядаю різні варіанти.
Малює дівчина з дитинства. Як каже, «не помітила, як домалювалася до того, що живопис став моїм життям».
— Дідусь був художником. Він часто брав мене у «Софіївку», як йшов працювати. Малював мене з натури та пейзажі парку. Я ж до одинадцяти років узагалі не торкалася фарб. Але напередодні річниці весілля моїх батьків уві сні побачила свою першу картину — «Тюльпани». Її і намалювала. Від подарунку батьки були шоковані. В хорошому розумінні слова. Ця картина і досі висить у нашому будинку, — каже художниця.
Продовжує:
— Професійної освіти не маю. Роздивлялася картини відомих митців. А ще при школі-гімназії був гурток юних художників. До його викладачів і бігала за настановами і порадами. Перші картини були дуже дитячими, не мали чіткого сюжету. Зараз все по-іншому. Я знаю, чого хочу від картини і як це зробити, як передати всі емоції, враження. Ніколи не затягую роботу над картиною. Якщо починаю її писати, то доводжу справу до кінця. Картина малюється з певними емоціями, настроєм. Тому роботу відкладати не можна. Як кажуть, буря вщухне і ти як художник не передаси усіх барв. Якось в мене попросили зробити репродукцію моєї ж картини. Першу я малювала у піднесеному настрої, тому вона несла позитивні емоції. Іншу ж малювала, коли було важко на серці. І та репродукція несе вже інші емоції. Це помітили всі. Пишу так, як відчуваю. Але враховуючи те, що не маю спеціальної освіти, іноді виникають труднощі в роботі з тінями.
Мистецтво для художниці не тільки захоплення, а й повсякденне заняття. Дівчина має власну майстерню.
— Там я проводжу більшість свого часу. Стрижень моєї творчості йде від сім'ї, від чоловіка та батьків. Від них відчуваю велику підтримку. Я вдячна долі за те, що маю таку родину.
За безпосередністю вражень художниці від навколишнього світу приховані глибокі емоційні образи, що народились після переживання конкретних ситуацій.
— Хочеться поділитися своєю творчістю з усіма, внести в життя теплі фарби, які я люблю. Пишу в різних напрямках, окрім портретів. І сама не люблю, аби з мене писали портрети. Ще навчаючись у школі, прочитала книгу «Портрет Доріана Грея», вона на мене справила сильне враження. Я вважаю, що, малюючи портрет, художник «краде» частинку душі в людини.
Додає:
— Мою картину має Жорик Делієв. Зараз закінчую писати полотно для братів Карамазових. Є мої роботи і за кордоном, вони переважно подаровані друзям чи молодим художникам. Найбільшу за розмірами картину — 2 на 1,5 метра — намалювала в подарунок чоловікові. Називається вона «Карта світу». Узагалі, не люблю продавати картини, частіше дарую.
Окрім персональної виставки, дівчина готує до друку збірку власних оповідань та есе на різдвяну тематику.
— Книга називатиметься «Запах різдвяної кориці». Це невеликі оповідання та есе. Ілюстрації до книги робитиму сама, — ділиться дівчина.
Досьє:
Пісна Дарина Анатоліївна.
Дата народження: 24 березня 1990 року.
Місце народження: Умань.
Місце навчання: Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Діяльність: художниця, співорганізатор байкерського зльоту «5 доріг» (Умань).
Улюблені митці: Вінсент ван Гог, Густав Клімт, Леонардо да Вінчі та Амадео Мондільяні.
Ліна Уманець
Про першу персональну виставку Дарини Дьоми (Пісної) ви можете дізнатися тут.
Також ви можете подивитися роботи художниці в нашому проекті «Арт-Умань».
Коментарі
Для того щоб написати коментар потрібно авторизуватися. Немаєте аккаунта? Зареєструйтесь зараз