Колись це був прибутковий будинок, в якому у 1904 році винаймали приміщення для проживання прокурорський наглядач, головний наглядач жіночої гімназії та військові. Спочатку власником будинку був Шмуль Мойсєєвич Ланда .  Але з 1913 року будинок належав «1-му Уманскому ССудо-сберегательному товариществу», головою якого був Петро Федорович Курінний.

Будівля була придбана товариством за 70000 крб. Будинок був обладнаний водопроводом, каналізацією. А з 1915 року підключили освітлення.
У деяких підвальних приміщеннях будинку були магазини продовольчих та господарчих товарів.1916 всі приміщення в будинку ( прим. авт. - за винятком 9 кімнат, зайнятих під приміщення Правління і двірника) віддавалися у найм.  Так, на першому поверсі квартира з 5 кімнат - зайнята капітаном Шіркань та музичним училищем. За рік капітан сплачував  600 карбованців оренди, а от адміністрація училища викладала за приміщення 900 карбованців. Окрім того, 7 кімнат будинку орендувала жіноча гімназія. Так на 2 поверсі вони мали 7 кімнат і 13 - на третьому.
Проте восени 1917 року гімназія була виселена з приміщень будинку. При цьому розпродувалося все майно. П.Ф. Курінний так описує це в своєму щоденнику від 29 жовтня 1917 року: «Йду в 12 ч. в Т-во... Здесь никого нет и только у сарая идут торги на имущество гимназического интерната... Цены ужасные... Кровати, которые продавались прошлого воскресенья по 60 рублей, а оцененные в 50 рублей - проданы по 160 рублей... Изорванные тюфяки оцененные в 1 р., проданы по 7-12 рублей... Покупают все зто на расхват...Нуждающиеся жители...».
У роки громадянської війни значна частина будівлі під час пожежі згоріла. Другий раз у XX столітті будинок було дуже пошкоджено під час німецької окупації (1941-1944 роках). У такому стані він простояв до 1949 року. У цьому ж році Уманський технікум механізації сільського господарства приступив до відбудови будинку своїми силами для створення студентського гуртожитку свого закладу. У 1952 році гуртожиток на 150 місць розпочав функціонувати. 4 лютого 2008 року будинок переведено у статус житла.
До речі: Вулиця Коломенська названа на честь російського міста Коломна. Раніше мала назву "вулиця Суворовська"

                                                                                                  текст  підготувала  Ліна Кравець на основі книги В"ячеслава Давидюка "Історія уманських вулиць"  

фотоІгоря Шершуна