У затишній та не менш концептуальній фотогалереї Ігоря Гайдая «Камера», що у центрі столиці, відкрилась виставка Максима Дондюка «Умань, Рош-Га-Шана», фото для якої збирались протягом п’ятьох років (2008-2012). Журналіст одним з перших почав долучатись до щорічного святкування, поступово стаючи «своїм» серед хасидів. На виставці відвідувачів зустрічають 21 фотографія, кожна з яких розповідає свою малу історію з бурхливого дійства єврейського Нового року на могилі цадика Нахмана з Брацлава.

Вже з першою світлиною глядач поринає у незабутню атмосферу тихої Умані, яка на короткий тиждень перетворюється на міжнародний центр паломництва. Автору вдалось влучно та лаконічно створити надзвичайні образи хасидів, від малих дітей то найстарших євреїв, обличчях яких відображають уся палітру емоцій та переживань.

Основний елемент кожного фото – незмінні хасидські шляпи, з хутром чи без, а іноді зі зворушливою плівкою від дощу. Виставка моментально переносить відвідувача за стіл до хасидів, де розташоване різноманіття страв разом зі звичними пляшками Fanta, Sprite та Pepsi. Умань від Дондюка – це фото урочистої Тори, яку оточують усі паломники, намагаючись допомогти донести святиню; це євреї на даху, які спостерігають за дійством згори, мов горді орли; це малий хлопчик, що спить на колінах свого батька за партою, а також старий хасид, що грає на гітарі…

Майже у кожній композиції присутні діти, яких вже не можна назвати малими через суворі дорослі погляди. Вони дивляться в об’єктив з повною відповідальністю, усвідомлюючи усю суть щорічного дійства. Серйозність якщо не панує у кожній композиції, то як мінімум лишає по собі слід на кожній роботі, навіть якщо вона присвячена радісному святкуванню.

Особливу атмосферу світлин можна відчути, подивившись на постать старого хасида, що стоїть над могилою цадика, поринувши у свої думи. Одне з найяскравіших фото – це єврей у тендітній в’язаній кіпі, який грає на скрипці, на тлі іншого хасида, що голяка стоїть на краю прірви над річкою. Окрім того, центральний мотив фотографій – дерево, що ніби нагадує Древо Сефірот (Древо Життя у Каббалі), що виникає у різних кутах світлин. Можливо, творчий задум автора, а, може, просто символічний збіг.

Максим Дондюк вперше потрапив до Умані у 2008 році, отримавши завдання від редакції. В подальшому він щороку брав відпустку, аби побувати на святі та проявити свою творчість крізь знімки хасидів.

«Коли ви стоїте у натовпі, то мов знаходитесь на концерті, ви не можете не відчувати емоцій, вібрації голосів та гудіння землі, не можете лишатись осторонь. Це моя спроба поринути у середовище, я знімаю все, що для мене відображає цю подію, аби повноцінно передати атмосферу. Фотоапарат – лише інструмент, фото ж передають максимум емоцій, все, що я відчуваю. Хоч я і не належу до хасидів, сам став сприймати РошХа-Шан як свято, це неперервна радість, танці, веселощі – мов справжній Новий рік», — розповів творець.

Нагадаємо, що виставка працює у Києві з 5 до 30 вересня, у галереї Сергія Гайдая «Камера», за адресою вулиця Прорізна, 22, з 15:00 до 19:00 щодня крім середи.