Рукоділля полюбляє з дитинства, особливо небайдужа до вишивки:
— Килими почала вишивати, коли працювала в міській лікарні. Наша співробітниця Люба Мельник захотіла вступити в кооператив. Але потрібно було заплатити перший внесок, на який вона не мала достатньо грошей. Їй порадили вишивати килими, щоб заробити потрібну суму. Я теж цим зацікавилась. Прийшла якось до неї додому, щоб подивитись, як вона вишиває. Спробувала сама. Сподобалось.
Незважаючи на зайнятість, час для улюбленого захоплення Анна Іларіонівна знаходила завжди:
— Тоді були нитки по 42 копійки моток, на міжрайбазі купувала. Нитки були якісні, яскраві, гофровані. Килими з них виходили об’ємними. Вишивала після роботи. Як пішла на пенсію, часу на улюблену справу стало набагато більше.
В творчому доробку майстрині 17 килимів, а також мальовничі покривала, наволочки, доріжки, рушники, серветки. На показ виставляти свої роботи жінка не любить. Більшість робіт роздарувала родичам та друзям. Частенько знайомі просять вишити якусь річ, то майстриня охоче погоджується. Але грошей за роботу не бере. Тому люди знають: хочеш віддячити, неси нитки, канву, п’яльця. Говорить, що душу вкладає у свої вишивки, а душею торгувати — гріх.
Візерунки для робіт рукодільниця вигадує сама. На велику роботу йде до двох місяців. Найбільший килим, вишитий бабусею, — 3,5 на 2 метри. Килим прикрашає стіну оселі.
— З малих років так повелося, що я сама собі шию, вишиваю. Раніше було дуже тяжко дістати ту чи іншу річ. Тому взяла собі за правило: якщо щось треба — сіла і пошила, — пригадує майстриня.
Пенсіонерка дуже сумує за роботою.
— Чим могла, тим допомагала людям. Нікому не відмовила в допомозі. Звичайно, пенсія — це відпочинок. Але морально дуже важко пенсіонерам. Таке відчуття, наче ти вже «списаний» з рахунку. Ти вже не живеш, а доживаєш. Тому вкрай необхідно чимось займатись, заповнювати ту пустоту, що виникає. Раніше думала: піду на пенсію, буде час для подорожей. Але яке там: роботи й по дому вистачає, та й вік уже не той, — зітхає співрозмовниця та додає, що кожна вишиванка для неї — окремий світ. Негаразди й страхи за своє «завтра» під час роботи забуваються, а серце заспокоюється.

                                                                                                                                            Ріка Гордашевська