Уманчанин Олександр Калінчук все життя присвятив музиці. Зараз чоловіку 78 років, але він не перестає грати і… мріє відкрити в Умані школу гармоністів. Нині чоловік відомий по всій Україні. Чекають на гру  віртуозного уманчанина і у сусідній Росії, де він відомий як український гармоніст високого класу. Нещодавно чоловік повернувся з Новосибірська, де на фестивалі вже не перший рік є бажаним гостем.

Замість костюма…гармошка
Захоплюватись грою на гармошці Олександр Олексійович почав ще в дитинстві.

- Сам я родом з села Старе, що на Київщині. Вчився грати на гармошці у старших. Пізніше на всі гулянні: дні народження, весілля, хрестини, почали звати саме мене, хоч я був молодим музикантом. Спочатку грав загальновідомі твори, а вже згодом почав імпровізувати, - розповідає Олександр Калінчук.

Музикант народився в 1934 році.  Пам’ятає війну, розруху після неї.  На свою першу роботу молодий гармоніст  пішов 1949 року. Це була робота при колгоспі.

-Аби я мав пристойний вигляд, батько хотів купити костюм. Але я обрав нову гармошку. З інструментом з тих пір не розстаюсь.

В 1953 році усім селом Калінчука проводжали в армію.

- Служив на флоті. Там теж вдосконалювався як музикант. Взагалі, на той час в армії багато солдатів вміли грати на різних музичних інструментах. Часто організовували ансамблі. Цікаво було готувати виступи до свят. Разом з ансамблем

Балтійського морського флоту виступали в Англії. Після демобілізації, приїхав в Умань, де вже на той час мешкали батьки.
Згодом вже працював в музичній школі.
Пізніше викладав в педагогічному училищі. А на пенсію пішов, будучи викладачем-концертмейстером в педагогічному інституті.

«Мене частіше запрошують виступати в Київ, ніж у нас».

На пенсію чоловік вийшов в 1994 році, маючи  за плечима 45  років робітничого стажу та сотні учнів, частина з яких нині передає це вміння вже своїм онукам.

-З виходом на пенсію почав активно їздити по різним фестивалям та конкурсам. Був лауреатом на більш ніж 50-ти фестивалях по всьому світу. Виступав в Чехії, Польщі, Угорщині, Болгарії, Німеччині, Румунії, Італії, Франції... Ще у 1993 році мені подарував гармошку найвідоміший російський гармоніст Геннадій Заволокін, автор передачі «Играй, гармонь!». Це був дуже цінний для мене подарунок. Музикант загинув в автокатастрофі в 2001 році, але в цьому році вже вдруге в російському місті Новосибірськ проводився міжнародний фестиваль «Играй Гармонь» пам’яті Геннадія Заволокіна.  

Саме на цьому  фестивалі уманський гармоніст увійшов у 10 найкращих, серед 1500 учасників. Та попри таку популярність в
Росії, музикант скаржиться, що в рідній йому Умані він нікому не потрібен:

-Мене частіше запрошують виступати в Київ, ніж у нас, - зітхає він.
Але опускати рук пенсіонер не збирається.  В його планах ще не один творчий конкурс та фестивалі.  Про своє вміння він каже так:

-Музикант повинен бути надзвичайно віртуозним і технічним. Головне - пам'ятати, що гармоністу завжди потрібна впевненість у собі, у своїй грі і у власній манері виконання. Справжній  грає і душею, і тілом.

Окрім того, в планах Олександра Калінчука  втілення його давньої мрії – створення в Умані повноцінної школи гармоністів.

- Молодь забуває про творчість. Дуже сумно дивитись на те, якої популярності набуває бездарна «попса», музика без ритму. А люди змалечку мають розуміти, що ритм – це життя, а народні музичні ритми розвивають любов до рідного краю, - завершив гармоніст.

                                                                                                             Ріка Гордашевська