«Садибу Даховських» («Леськівський палац» у Леськовому Монастирищенської громади) включено в число 5 пам'яток Черкащини, які планується відновити в рамках програми «Великого будівництва» культурної сфери.

Тут залишилася воєнізована охорона, садиба і замок нині знаходяться у власності Міністерства оборони України. Охоронець у камуфляжі з нашивкою «Збройні сили України – Герасименко» пропускає журналістів. Цьому передував ряд узгоджень між владою та військовими. Герасименко стежить за порядком. Каже, людям цікаво подивитися на палац, але оскільки це територія Міністерства оборони, то так просто ходити тут не можна.

Попри те, що відвідувачів так просто не пускають, тут зрідка ловлять блогерів, які самі потрапляють на територію, змушують їх стирати фотографії і відпускають. Можливо, така сувора охорона лиш на користь палацу, бо це дозволило його зберегти. Адже люди мають властивість брати на сувеніри все, навіть марковану цеглу, яка відпадає від стін палацу. Історія з палацом Шувалових, де раніше не було охорони і де багато чого позникало, тому підтвердження…

Ще за часів президента Віктора Ющенка на палац Шувалових виділяли близько 25 млн коштів. Освоєно було 5 мільйонів. Потім замок став фактично безгосподарчим.

– Водночас Леськівський замок має господаря. Він під охороною військових. Сьогодні архітектурно-ландшафтна пам’ятка «Садиба Даховських» займає 89 га землі. В її комплекс входить замок, територія з листяним парком на лівому березі річки Конелки і хвойною частиною парку на правому березі, гребля із ставом, «острів кохання», сад та орні землі, прилеглі будівлі, зокрема, будинок для прислуги, конюшні, навколо видно з землі льохи, біля палацу видніється провалля – підземний хід. Творцями цієї прекрасної садиби були 4 покоління польських поміщиків Даховських, які володіли Леськовим і навколишніми селами з 1770-х років до 1917 року. Творення палацу закінчилося перед Першою світовою війною, – розповідає директор Монастирищенського краєзнавчого музею Катерина Бульба.

До слова, торік 1 липня тут відбулася толока. У парку вирубували чагарники, збирали сміття, косили траву. Таким чином, за кілька годин наполегливої роботи занедбаний парк перетворився на цілком пристойне місце для проведення екскурсій. Ініціаторами толоки виступили голова райдержадміністрації Ігор Миклащук та голова районної ради Микола Орендарчук.

– Родина Даховських була прихильниками англійського стилю. Тут в околиці вони збудували цегельний завод, і тепер можемо помітити марковану буквами цеглу. Сам палац має центральну вежу, зроблений в стилі неоготики, ззаду кругла вежа, восьмигранні вежі по кутах. До центрального входу вела алея. Над входом до палацу бачимо темну пляму – там був тюльпан, очевидно, герб Даховський, бо це старовинний польський рід. Даховські захоплювалися конями, тому побудували в садибі і стайні. А ось тут була їдальня, звідки нагору підйомником подавали їжу. На жаль, зараз замок руйнує негода, частина даху зруйнована, тож до середини потрапляє волога. Також бачимо на фасаді тріщину, та ми всі вболіваємо, щоб його таки відреставрували, бо це може бути потужна окраса нашого краю, – каже Катерина Бульба.

З часом замок і помістя використовувались як будинок відпочинку для працівників цукротресту, а влітку як піонерський табір. У післявоєнний час тут розміщувався санаторій для хворих на туберкульоз закритого типу. В 1970 році тут розмістили майно польового госпіталю. Зали замку перетворили в склади для ліків. Пізніше тут були і військові склади. Зникли алеї, доріжки, причал для човнів, місток, що вів до острова. Зберігання ліків особливо негативно плинуло на стіни замку.

Про те, що тут може розташовуватися музей історії українського війська, говорив ще попередній голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Сергійчук. Він проводив тут нараду з нардепами і Міністерством оборони. Планував розділення музею на дві зони – історичну та паркову. В історичній частині розмістилися б зали для демонстрації музейних колекцій. У парковій – заповідна та виставково-рекреаційна зони, зокрема виставки техніки, зброї, тут є чудовий майданчик для реконструкції боїв, проведення культурно-освітніх івентів.

Але основним і ключовим є реставрація будівлі, захист її від негоди.

– Пам'ятка архітектури «Замок Даховських» — унікальна пам'ятка архітектури ХІХ століття в селі Леськове Монастирищенської територіальної громади. Леськівський замок – у ТОП-10 найкрасивіших замків та фортець України. Палац збудований в 50-х роках ХІХ ст. на зразок замку Казимиром Даховським на місці давньої резиденції його діда – також Казимира Даховського. В палаці була колекція старовинних тканин, на які була виділена спеціальна кімната. Крім того, тут містилося кілька десятків картин, колекції східної та європейської порцеляни. Торік після толоки палац став проглядатися краще. Сьогодні ведуться роботи, щоб завдяки програмі «Велике будівництво» тут почалися роботи. Сподіваємося дуже на збереження парку і палацу, адже це дійсно унікальна пам’ятка, сюди приїздять і з-за кордону, проте доступ до палацу сьогодні лише за перепустками, – каже голова Уманської РДА Ігор Миклащук.

За словами керівника району, у палаці треба насамперед укріпити несучі конструкції, бо він просто валиться. Окрім того, слід зробити лицювальні роботи, щоб він не був аварійним, адже зараз перебувати всередині фактично небезпечно. Важливо зберегти мозаїку того часу. Водночас оживити палац буде коштувати дуже дорого, і тут дійсно приватними ініціативами не обійтися. Потрібна державна програма, щоб зробити з цієї території і палацу щось на зразок Качанівки. Та виготовлення лиш проєктно-кошторисної документації може коштувати мільйони. Проте, процес реставрації запущений, і влада сподівається, що наступного року почнуться якісь роботи.

Назарій Вівчарик

Джерело: «Прочерк». Подається у скороченні.