28 травня 1997р. у Києві відбулося підписання пакету документів щодо розподілу Чорноморського флоту між Росією та Україною.
Після розпаду СРСР у 1991 р. радянський Чорноморський флот перейшов під контроль України на основі територіальної належності, адже основна база флоту – Севатстополь разом з Кримом відтепер входили до незалежної України. Проте частина офіцерів флоту, підтримана владою з Москви, збунтувалася проти української влади, вимагаючи повернення до Росії. За таких умов 3 серпня 1992 р. відбулася зустріч українського та російського президентів Л. Кравчука та Б. Єльцина, які домовилися поділити флот. Проте поки тривали перемовини флот перейшов під повну владу Росії. Окрім того, росіяни відмовлялися взагалі їхати з Севостополя, маючи надію, що місто таки перейде під владу Росії. І хоча спочатку мова йшла про рівноправний поділ флоту, вже на зустрічі в червні 1995 р. Б. Єльцин та Л. Кучм домовилися 18,3% кораблів передати до ВМС України, а 81,7% судів – до ВМС РФ. У свою чергу військово-морські бази у Ізмаїлі, Одесі, Очакові, Керчі, Донузлаві і Балаклаві і ще 10 баз морської авіації перейшли також під контроль ВМС України. Натомість Росії дозволялося мати на території України 338 кораблів і судів, чисельність особового складу яких не може перевищувати 25 тис. осіб. Окрім того, до складу флоту може також входити 22 військових літака. У 1997 р. відбулося офіційне підписання документів, а строк знаходження флоту у Севастополі було продовжено до 2017 р. Продовження історії відбулося у 2010 р., коли Президент України В. Янукович и Президент РФ Д. Медведєв підписали нову угоду, продовживши строк перебування російського флоту в Севастополі до 2042 р., замість чого Україна отримала знижку на російський газ.