Про специфіку і проблеми галузі археології в сучасному світі розповів кореспонденту «Умань. Інфо» археолог зі стажем, директор заповідника «Трипільська культура» Владислав Чабанюк.

- З якими проблемами доводиться зіштовхуватись сучасним археологам?
- Галузь археології одна з багатьох наук, яка в нашій державі нині не живе, а виживає. Розкопки в основному  організовує та проводить Інститут археології НАНУ. Останнє бюджетне фінансування Трипільської експедиції в Уманському і Тальнівському районі було в 1994 році. З 2001 року археологічні розкопки трипільської культури фінансує англійський підприємець. Наша ж держава грошей на проведення розкопок не виділяє, - зазначає Владислав.

- Як почались розкопки? Коли виникла проблема з фінансуванням?
- Розкопки залишків трипільського побуту почались ще до революції. На Уманщині і Тальнівщині поселення трипільців було відкрито у 60-х роках ХХ сторіччя. В 1972 році почались перші розкопки в нашому регіоні. Комплексні розкопки проводились з 1981 року. Тоді було фінансування, забезпечення необхідними матеріалами для дослідження і не було проблем з залученням археологів.

- Як Ви бачите подальший хід розкопок Трипільської культури? Чи багато часу займе вилучення матеріалу?
- Порівняно з розкопками, якими займається світова археологія, розкопки в Легедзино почались недавно. Тому прогнозуємо, що досліджувати залишки старовинної культури будуть ще довго. Та проблема в тому, що коли наступне покоління буде займатись розкопками, може не бути що й розкопувати і досліджувати. А все через те,що на території похованих під землею трипільських поселень розташовані поля сільськогосподарського призначення. Поля переорюють і це руйнує культурно-історичний трипільський пласт.  На сьогодні вже до половини історичних пам’яток через це  пошкоджено.
Та годі про погане,- посміхається археолог.- Сподіваюсь, що через сто років нові технології дозволять дослідити культуру трипільців досконально. Роботи дійсно ще дуже багато. Територія, на якій були поселення трипільців, становить 450 га. Під метровим прошарком землі знаходиться близько 2700 поселень. На сьогодні досліджено лише 47. За цей рік ми розкопали лише одне.

- Чим даний регіон цікавий в історичному плані?
- Наш регіон – межа між степом і лісостепом. З давніх-давен ця територія приваблювала людей.
Постійно виникали конфлікти між скотарями і землеробами. Взагалі, заселення регіону почалось ще в еру палеоліту. Після трипільців тут проживали представники Черняхівської, Зарубинецької культур, Скіфи, Кіммерійці та Сармати. Свій слід залишили і Готи. Тому обсяг досліджень надзвичайно великий.

- Археолог – це професія чи покликання? Якими якостями має бути наділений справжній археолог?
- По-перше, археологи мають бути гарними істориками!Адже їм просто необхідно знати по крайній мірі історію досліджуваної території, епохи досконально.  По-друге, археологи мають бути романтиками. Без цього ніяк. Це важка праця. Кожен день потрібно проводити в полі. Плюс – важкі побутові умови. Ми маємо захоплюватись тим, що ми робимо, тому без поклику серця бути археологом неможливо. Також потрібно вміти працювати в колективі, бути дружніми. Командна робота багато значить в нашій діяльності.

- Розкажіть про День археолога, ваше професійне свято. Як зазвичай проходить цей день?
- День археолога святкувався ще до виходу указу. За легендою, група археологів, втомившись від розкопок,  просто взяла і призначила 15 серпня своїм днем. На теренах СРСР цей день почали святкувати в 1947 році археологи Волго-Донської археологічної експедиції під керівництвом Бориса Міхліна. Відтоді це свято відзначали всі археологічні експедиції, що перебували на дослідженнях «у полі». До сьогоднішнього дня існує традиція посвячувати новачків у археологи. В нас вона теж закріплена. В цей день ми просто збираємось, інколи декілька експедицій зустрічаються разом. Розповідаємо один одному про цікаві знахідки, відпочиваємо.

- Що б ви хотіли побажати археологам в цей день?
- Всі матеріали музею – робота десятків людей, пов’язаних з археологічною діяльністю. На превеликий жаль,частини з них вже немає. Але багато ще гідних людей сьогодні працюють в нашій сфері. Деякі лише починають, але вони – майбутнє археології. Хотілось би всіх привітати від імені співробітників заповідника «Трипільська культура» та побажати натхненних робіт у полі та приголомшливих знахідок.
Адже археологи – це ті люди, які по крупинкам збирають  жаринки з вогнищ минулих тисячоліть. І це вогнище може освітити минуле та відновити в нашій свідомості втрачену пам'ять про минуле.
Треба дякувати археологам за те, що наше людство має величезний багаж знань про минуле.

Довідка
День археолога, як і інші професійні свята, має свої традиції. Одна з них пов'язана з «Посвята в археологи». Новачки, пройшовши цей ритуал, вважаються прийнятими до лав професійної корпорації, з «археолухів» стаючи справжніми археологами. Сценарії посвяти, які пишуть археологи-ветерани, варіюються в залежності від місця проведення. Наприклад, якщо ритуал проводиться на розкопках кургану, то кандидату в археологи пропонується спочатку схилити коліна перед яким-небудь щойно розкопаним артефактом, потім його ж ляскають по спині лопатою і дають випити шампанського з пущеної по колу банки.
В Україні свято встановлено Указом Президента від 6 серпня 2008 року № 694/2008 «Про День археолога».

                                                                                                                                                    Ріка Гордашевська