| 03 серпня 2012
 Уманська майстриня Олена Поліщук : «Основна робота над картиною проходить всередині мене»

Роботи майстрині знаходяться в багатьох музеях України та в приватних колекціях екс-президента Віктора Ющенка та українських співаків Ніни Матвієнко, Миколи Гнатюка та інших.

— Олено Василівно, коли Ви почали малювати? З чого все почалось?
—Із бажанням малювати я, мабуть, народилася. Почала малювати ще маленькою. Мати дуже гарно малювала, вишивала рушники, килими. Купляла нам з братом зошит, розрізала навпіл і робила самодільні розмальовки. Після війни олівці було важко придбати. Розмальовували одним, трикольоровим, що мав зелений синій і червоний колір.

— Коли в Вас виробився власний стиль малювання?
— Малювати так, як зараз, почала вже після закінчення інституту. Діти вже підросли, і тому з’явився вільний час. Одразу почала з великих робіт. Зараз в мене вдома немає жодної з перших робіт. Всі вони або в колекціях музеїв, або в приватних. Вдосконалювала свої вміння сама. Багато часу приділяю самоосвіті, вивчаю тему, на яку планую малювати. Наразі маю вже 480 тематичних розробок.

— Скільки часу Ви витрачаєте на створення картини? Яка картина далась Вам легко, а над якою довелось довго працювати?
— Найбільше часу займає підготовчий етап. Сюди входить і вивчення теми, і підбір матеріалів, створення образу в уяві, розробка ескізів. Також треба ґрунтовно попрацювати з папером, на який буде нанесений малюнок. Саме ж перенесення займає від кількох днів до кількох місяців. Найлегше даються роботи, які містять мало дрібних деталей. Найлегша робота – «Ой чий то кінь стоїть» - не було внесено жодної правки. Складні художні твори – це ті, тематику яких необхідно досконально вивчити. Найскладнішою своєю роботою вважаю картину «В Купальську ніч цвіт папороті знайдеш, і будеш щасливий на вік». На ній зображені сови і рослина Папороть.

— Чи є в Вас невдалі роботи?
— Ні. Немає. Це все через те, що я досконально продумую що і як буду малювати. Основна робота над твором проходить всередині мене.

— Вас надихають українські народні пісні, образи. Який образ Ваш найулюбленіший?
— Найулюбленішим образом є Дерево Життя. Також полюбляю мотиви уманських настінних розписів. Вони багаті на позитивну енергетичну символіку і мають коди національного формотворення. Наразі моїм улюбленим образом є вишня. Наукові розвідки низки українських дослідників свідчать, що в Україні вишня – це символ світового дерева; символ України, рідної землі; матері, материнської любові та відданості; символ рідної хати або вродливої дівчини, молодої нареченої. На думку дослідниці давнини Галини Лозко, назву «вишня» слід вважати прикметником жіночого роду, від форми «вишній», тобто «божественний». Найчастіше в моїх творах звучить українська народна пісня, а також творчість Тараса Шевченка, Василя Симоненка, Петра Поліщука та інших митців слова.

— Що потрібно знати художникові, крім власне своєї справи?
— Художнику потрібно знати все, чим живе людство: і минуле, і теперішні реалії, і прогнозувати майбутнє. Творча людина має цікавитись усіма сферами життя людей, стосунками між ними.


                                                          Картини Олена Василівна малює вдома


— Чи є у Вас хобі, окрім малювання? Як проводите свій час?
— Прокидаюсь я завжди рано, щоб все встигнути. Годину присвячую зарядці. Дуже люблю читати, тому провожу багато вільного часу з книгою. Завжди знаходжу час на себе, полюбляю піші прогулянки, басейн, музеї.
Люблю подорожувати, відвідувати виставки. Взагалі, мала б час і гроші, то неодмінно відвідала б спочатку музеї України, а потім — світу. Цим літом майже кожен день відвідую Санаторій реабілітації пенсіонерів. Там провожу свої майстер-класи перед учнями Інституту третього віку, відвідувачами та гостями Центру.




          Досьє:

Народилась Олена Василівна Поліщук13 лютого 1949 року в селі Яблунівка Лиснянського району Черкаської області. Закінчила Бужанську середню школу із срібною медаллю у 1964 році. У 1966 році закінчила Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище. Викладала в школах Лиснянського району.
У 1981 році закінчила Київський державний педагогічний інститут ім. Горького (нині – Київський державний педагогічний університет ім.. Михайла Драгоманова).
Після закінчення викладала в Уманському педагогічному училищі ім. Т.Г. Шевченка. Із 1993 року викладає в Уманському державному педагогічному університеті ім. Павла Тичини. Кандидат педагогічних наук, доцент.
20 січня 2010 року отримала звання Заслуженого майстра народної творчості України.
Виховала 2 дітей. Сина Романа та доньку Лесю. Має чотирьох онуків. Наймолодшому скоро виповниться 4.
Персональні виставки:
«Мій рідний край, моя земля» (м. Умань, 1990-1991 р.р.)
«Щедрий голос природи змалку слухаю я» (м. Умань, 1994 р.)
«Я все люблю в своїм краю» (м. Черкаси, 1996 р.)
«Любіть Україну» (м. Умань, 2001-2002 р.р.)
«Це моя Україна, в світі єдина» (м. Черкаси, 2004 р.)
«На радість людям» (м. Умань, 2004 – 2005 р.р.)
«Буття українців» (м. Київ, Український дім, 2005 р.)
«Роде наш красний» (м. Київ, музей Івана Гончара, 2007 – 2008 р.р.)
«І пахнуть квітами літа» (м. Умань, 2008 – 2009 р.р.)
«Красою душу напою» (м. Ланцюг, Польща, 2011 р.)
«Я світ малюю пензлем із піснею в душі» (м. Умань, 2012 р.)
«І пісня в кольорі бринить» (м. Канів, 2010-2012 р.р.)
«Вишневий любоцвіт Олени Поліщук» (с. Легедзине, Музей Трипільської культури, 2012 р.)

                                                                                                                        Ріка Гордашевська

 


 

5781

 

Коментарі


 

Для того щоб написати коментар потрібно авторизуватися. Немаєте аккаунта? Зареєструйтесь зараз