Один із примірників "Пам’ятної книжки", складеної редактором "Киевских губернских ведомостей" Миколою Чернишовим, зберігається у краєзнавчому відділі обласної наукової бібліотеки ім. Тараса Шевченка. Тим, хто цікавиться краєзнавством Черкащини, буде цікаво ознайомитися з розділом "Пам’ятної книжки" під назвою "Незвичайні селяни Київської губернії".

Героями однієї з трьох розповідей розділу стали селяни Ісидор Гончарук та Данило Брехунець із села Копенкувата Уманського повіту. Популярності й уваги вони набули тим, що мали "особливий і могутній вплив на місцевих отруйних змій". При цьому перший відрізнявся високим зростом і міцним здоров’ям, а другий, навпаки, був невисоким і слабким. Обоє вже літнього віку. Місцевий священик отець Прісовський, розповідаючи про їхні здібності, наводить такі факти: обоє "факірів" побачивши змію, можуть своїм свистом зупинити її рух; можуть, безболісно для себе, витягнути змію із її нори; за допомогою певних слів можуть "приспати" змію, покласти її за пазуху і тримати там певний час. І найголовніше, якщо змія вкусить людину, вола чи іншу домашню тварину, то вказані селяни рятують постраждалих від смерті без всяких ліків, однією тільки примовкою, тобто словами, які вимовляються пошепки. Цю примовку вони повторюють тричі, вранці – натщесерце.

Таким чином, пише автор-упорядник, ці "незрозумілі селяни часто рятують від загибелі дорогих коней, волів, а інколи і людей. За це вони мають від народу подяку і користуються великою повагою". Що ж до самих унікальних здібностей, то пан Чернишов їх природу вбачав у надмірній кількості "тваринного магнетизму", яким мабуть були наділені Ісидор Гончарук та Данило Брехунець...

Завдяки повідомленню отця Прісовського ця історія стала відома спочатку в повітовій Умані, а відтак і в губернському Києві. Як бачимо, здібності заклиначів змій можуть мати не лише індійські, бірманські чи інші східні факіри, а й наші земляки.

Підготував: Микола ЩЕРБИНА