1.  Води
В місті завжди бракувало води. Майже у всіх мікрорайонах вона подається щодня по три години вранці та по три — ввечері. Оскільки повноводних річок Уманський район не має, сюди у вісімдесятих роках минулого століття проклали водопровід з Білої Церкви. Він — найдовший в Україні, близько 140 кілометрів. Тариф за один кубічний метр води — теж один з найвищих в Україні.
— Найбільшою проблемою водоканалу є зношеність мереж. Вже неодноразово говорилося про будівництво нового водогону з річки Синюха, який мав би вирішити проблему водопостачання. Термін експлуатації існуючого водогону вже майже сплив: за рік-два місто може залишитись зовсім без води. Саме тому питання водопостачання слід нарешті зрушити з місця. Якщо немає коштів у бюджеті, варто розглянути інші шляхи: розробка альтернативного водопостачання та створення спеціальної програми, до реалізації якої можна було б залучити вітчизняних й іноземних інвесторів, — каже член ГО «Громадський актив Умані» Ярослав Скус.
Володимир Гамалиця, журналіст:
— Усе можна вирішити. Було б бажання. Для цього треба побудувати станцію озонування і як резерв відновити подачу води зі свердловин. Якщо немає можливості замінити труби, то тоді на технічних поверхах потрібно встановити насосні станції з баком. Таке відчуття, що влада змушує місто досі кататись на півстолітньому обладнанні, а сама при цьому пересідає на іномарки. Тоді, якщо слідувати цій логіці, мала б їздити на авто епохи СРСР.

2. Чистоти на вулицях
Уманчани зазначають, що в місті катастрофічно не вистачає  урн для сміття. Іноді, аби викинути обгортку, доводиться нести її кількасот метрів. Нещодавно в одній із соціальних мереж був популярним мем про Умань з написом: «Хлопчик захотів знайти сміттєву урну, а дійшов до Одеси». Найбільше урн на центральній вулиці — 131, з них 34 — в сквері, решта — вздовж вулиці Леніна.
Олександр Дзюбенко, менеджер
— Нині в місті недостатньо урн. Якщо, наприклад, спуститися від лазні до пивзаводу, то жодної сміттєвої урни не побачиш. Люди папірці, пляшки кидають під вікна. А що вже говорити, коли бездомні собаки та коти розтягують сміття по всіх усюдах. Щоб вирішити цю проблему, можна поставити невеличкі сміттєзбірники через кожних 100-150 метрів. Це недешеве задоволення, але воно того варте — не буде такого бруду.
Артем Черкасов, музикант:
— Дійсно, гуляючи вулицями, інколи важко знайти урну. Люди хочуть змін, і ці зміни мають бути. Навіть мінімальні. Якщо встановити достатню кількість урн, то, думаю, проблема з чистотою буде частково вирішена.

3. Місць для розваг та відпочинку
Леся Павлова, «Нова Генерація»:
— Ми проводили опитування серед молоді віком до 17 років. Більшість казала, що їй не вистачає місць відпочинку типу скейт-парку. Також молодь хотіла б відвідувати гуртки, клуби за інтересами, але більш сучасні, ніж ті, що є.
Любов Кузьменко, голова міської організації профспілки працівників освіти і науки України:
— Умань — місто талановитих людей. Багато уманчан вже давно визнані в Україні та поза її межами, але маловідомі в рідному місті. Якби був літній амфітеатр, жителі могли б послухати місцевих митців, музикантів. Потрібно також мати мистецький центр, де уманчани могли б не лише робити персональні виставки, а й продавати свої твори. У таких культурних центрах можна проводити майстер-класи з розпису, вишивки тощо.

4. Стилю у зовнішньому оформленні
Саме дотримання одного стилю у зовнішньому оформленні міста могло б стати ще однієї родзинкою Умані.
— Коли оновлюють фасад будівлі, часто не турбуються про те, що будівля втрачає свій первинний вигляд і задумку, — вважає художник Іван Пейхель. — Декоративні елементи часто прибирають. Також білять цегляні споруди. Це виглядає неестетично. Адже набагато обдуманіше було б відполірувати цеглу. Місто б не втратило своєї архітектурної первозданності. Дратують будівлі, що виділяються з загального архітектурного ансамблю. Я маю на увазі ті, що пофарбовані у відтінки рожевого і салатового. Набагато естетичніше було б дотримуватись якогось одного пастельного відтінку, оптимально — бежевої гами. Окремо хочу висловитися щодо Будинку культури. Думаю, було б непогано розмалювати його стіни українськими етнічними візерунками. Це могло б стати його родзинкою.
Оля Музиченко, майбутній дизайнер:
— Атмосфера міста пригнічує тим, що занадто багато совдепівських будинків: сірі, непривітні, деякі в аварійному стані. Хотілося б рівнятись на Київ чи Львів — там на вулицях багато квітів. Не обов'язково, щоб це був якийсь дизайнерський задум — можна просто посадити ті ж чорнобривці. Це буде краще, ніж нічого!

5. Сучасної туристичної інфраструктури
— Не вистачає реклами туристичних об’єктів Умані. Аби дійсно стати туристичною перлиною Черкащини, місто має орієнтуватись не лише на дендрологічний парк «Софіївка». Ми повинні презентувати і решту туристичних цікавинок: історичні та архітектурні пам’ятки, музеї, — вважає  громадський діяч Петро Шаповал. — З іншого боку, нині їх поки що соромно рекламувати, тому що більшість з них знаходиться в незадовільному стані. Взяти, наприклад, краєзнавчий музей, який цього року святкуватиме своє 95-річчя і є одним із найстарших на Черкащині. Його колекції — неоціненний скарб. Але знаходяться експонати в жахливих умовах. Будівля музею потребує капітального ремонту. Саме через те, що історичні будівлі не мають належного зовнішнього вигляду, Умань займає низьке місце в рейтингу кращих міст України.
— В Умані існує мережа підземних ходів, які прокладали в 17-18-му століттях. Точні місця і карти більшості підземних ходів невідомі. Фахівці зазначають, що є свідчення про те, що їх стіни викладені цеглою, деякі настільки великі, що ними могла пройти карета. Було б добре дослідити підземні ходи і відкрити їх для туристів, — вважає уманчанка Марія Вальдман.

Крім того, уманчани скаржились, на брак дитячих майданчиків та відсутність сучасного кінотеатру, жахливі дороги, відсутність в деяких районах міста вуличного освітлення.