Уманська загальноосвітня  школа І-ІІ ступенів № 6 Уманської міської ради Черкаської області є найстарішим  навчальним закладом нашого міста.

В дореволюційний час це було духовне училище. А в лютому 1918 року бурса, яка знаходилася в приміщенні школи, і в якій навчалися діти служителів церкви, була закрита.

Влада в місті переходила з рук в руки: гайдамаки Центральної Ради, німці, окремі короткотривалі періоди відновлення радянської влади, Директорія УНР, махновські та денікінські війська. Громадянська війна на Уманщині тривала в 1920-1921 рр. В цей період часу спалений і частково зруйнований будинок школи, все розграбовано.

В 1922 році була створена трудова школа №6, перший і єдиний клас якої був розташований в будинку, який містився на розі вул. Артема і Водопровідного провулку (тепер пров. Ірчаний). До 1926року основний будинок мав вигляд коробки, де жили лише сови, і вночі повз нього було моторошно проходити. В 1924 році в школі було 2 класи і 2 учителі: завідуючий школою Микола Якович Копман і Д.І. Фатальчук. В 1926-1927 навчальному році жителі передмістя під керівництвом вчителів школи шляхом організації суботників приступили до відбудови основного приміщення школи.

Посильну участь в цій справі брали учні школи, які працювали з великим ентузіазмом. До кінця року одна половина будинку (північна) була відбудована і 4 класи (1-4кл.)  були переведені в це приміщення.   Всього учнів було до 120 чоловік.   До 1930 року повністю була відремонтована друга частина будинку, а також флігель, в якому знаходився гуртожиток медтехнікуму.  В 1930-1931 навчальному році весь будинок вперше після революції був зайнятий навчальними приміщеннями. Флігель був відремонтований під гуртожиток для хлопців, батьки в яких жили в навколишніх селах. Тут же знаходилася кухня та їдальня. Де готувалися гарячі сніданки для учнів. До 1928 року школа була початковою. В 1928-1929 навчальному році школа була реорганізована в семирічну, учні 4 класу були переведені до 5 класу. При школі працювала майстерня. В школі працював хоровий гурток, який користувався великою популярністю. Були організовані і працювали гуртки: драматичний, фізкультурний та музично-струнний оркестр.

В 1930 році школа стала називатися школою колгоспної молоді. Школа в 1931 році мала добре обладнані майстерні, які розміщувалися напівпідвальному приміщенні школи: столярна майстерня, інструкторами в якій працювали Демченко і Пекарський; слюсарно-токарну-інструктор Колісниченко. В майстернях учні старших класів (5-7 кл.) не тільки проходили навчальну практику, але з успіхом виконували деякі замовлення (парти, столи та інші меблі).В 1931 році при школі для учнів старших класів були організовані курси кіномеханіків. В 1936-1937 навчальному році в школі навчалося 400 учнів в 11класах. Всі ці роки значна увага приділялася трудовому вихованню учнів. Школа була базовою Уманського педагогічного училища. При школі працювали в цей період гуртки: літературний, хоровий, танцювальний, юннатів.

В 1939-1940 навчальному році школа стала середньою, було набрано учнів до 8 класу.
Війна не дала можливості здійснити першого випуску школи-десятого класу. З кінця червня місяця по 30 липня 1941 року приміщення школи були зайняті військовою артилерійською частиною. У флігелі школи розмістився госпіталь. Навчання було припинено. 24 липня 1941 року німецька авіація вчинила варварський наліт на місто. Однією з цілей для бомбардування була школа. На школу було скинуто багато бомб, 7 з яких попали на територію школи. В результаті цього було зовсім зруйновано флігель, виведено з ладу кілька артилерійських упряжок, було вбито декілька солдат і двох командирів, які були поховані в садку школи.

З перших днів окупації Умані школа була зайнята німецькими солдатами. Все майно школи було варварськи знищено, бібліотека школи спалена. Дерева на подвір’ї школи і садок німці вирубали і спалили. Територія школи була обнесена колючою проволокою.

Спочатку в приміщені школи було організовані німецькі майстерні по ремонту техніки, а в лютому місяці 1944 року будинок школи швидко переобладнався в пересильну тюрму для юнаків і дівчат. Всі вікна були затягнути колючим дротом, встановлені товсті грати. Звідси як невільників-рабів  під сильним конвоєм відправляли молодь з Умані в Мюнхен, Брайтенбург, Лагенбах, Дрезден, Берлін, Штеттін та інші міста Німеччини.

Закінчилась Велика Вітчизняна війна, розпочався мирний період відбудови народного господарства. Будинок школи стояв зруйнований, забруднений, без вікон і дверей. Спочатку запрацювали 1-4 класи. Довелося приступати до навчання в найтяжчих умовах: не було ні парт, ні дошок, ні столів. Відсутні були підручники, необхідна література, наочні посібники. Величезну роботу по пристосуванню приміщення школи до навчання зробили учні школи та їх батьки. В перші дні замість сходів до входу в школу були поставлені на діжках дошки, по яких заходили в будинок.

Майже всі учні школи були переростками. Позбавлені можливості навчатися в роки окупації, з великою жадобою учні оволодівали знаннями, багато працювали.

   В 1951-1952 навчальному році школа була реорганізована в середню школу.

Починаючи із 1954року і аж до закінчення 1963р. у школі здійснювались будівельні роботи. В 1955р. був побудований військовий тир силами учителів, учнів і батьків у 1956-1958р.р.побудували приміщення, де  розмістили столярну, слюсарну і швейну майстерні, класи електротехніки та машинознавства, біологічний кабінет з першою в Умані шкільною оранжереєю. Побудували окреме приміщення для початкових класі та бібліотеки. Працювала своя кузня та електростанція, фотолабораторія та радіовузол, куточок живої природи, та теплиця, діяв 21 гурток за різноманітними інтересами дітей.

В 1960 році школі під клуб було передано приміщення дерев’яної  Свято – Михайлівської церкви. Дерев’яне приміщення церкви обклали цеглою. Там обладнали спільний актовий і спортивний зали, окремі закутки для гурткової роботи.

На півторагектарній ділянці ставидла, на березі річки Уманки, під горою солодовні пивоваренного заводу, вирощували високі врожаї капусти, яку реалізовували на колгоспному ринку. В шкільному дворі організували, утримували  і постійно розширювали велику шкільну кролеферму і  пташник. В шкільній столярній майстерні  учні виготовляли різних конструкцій клітки для утримання кролів.

У 1962 році при школі був створений свій духовий оркестр, який проіснував близько 30 років.
1963рік… Силами учнів  висаджується близько 1300 дерев по всій  вулиці Артема. Середня школа №6 реорганізована у восьмирічну школу №6 у зв’язку із відкриттям середньої школи №12.

1977рік ознаменовується створенням пошукового загону який проводив колосальну роботу по всьому Радянському Союзу: пошук могил загиблих воїнів дивізії, їх родичів; листування із ветеранами -  визволителями Умані, зустріч із ними і т.д.

Саме завдяки титанічним зусиллям Юрківського Сигізмунда Францовича, який був у кінці 80-х рр.. депутатом міської ради, вдалось розробити і затвердити проект нової школи № 6 на 33 класи по вул. Південній.

Восени 1991 року було  розпочато будівництво школи, але у зв’язку з розвалом Радянського Союзу,  подорожчанням будівельних матеріалів на тлі всеохоплюючої кризи, його було  припинено, чим завдано  великого удару сподіванням і очікуванням багатьох жителів Звенигородського передмістя.