Ученими було знайдено бурштин — скам'янілий прозорий шматочок смоли, який налічує 15 мільйонів років. Колись у ньому навіки застигла бджола. На гробницях єгипетських фараонів висікали бджіл як символ зневаги до смерті та ідеал охайності. У Стародавньому Єгипті на стінах храмів і палаців зображували бджіл, вулики та посуд з медом і воском. Перші письмові відомості про бджіл і використання меду та воску датуються XII—XIV століттями до нашої ери. Грецький філософ Гомер змальовував використання меду і воску в домашньому вжитку, а в Аристотеля (V ст. до н. е.) описується життя бджіл, їх розведення і утримання.

Україна здавна славилася пасічництвом. Монастирі, козацькі старшини та й простий люд тримали бджіл. З багатьох заморських держав численні каравани везли в Київську Русь найрізноманітніші товари і обмінювали їх на продукти бджільництва. Величезну роль відіграла тоді ця працьовита комаха у становленні української державності. Князь Ігор, після затвердження договору з візантійськими послами, разом з іншими дарами підніс їм віск, а його дружина Ольга — караван з 40 посудинами, що були наповнені медом і воском. «У давнину продукти бджільництва обмінювали на золото, срібло, дорогоцінні прикраси, шовк. За часів Візантії мед і віск були справжньою валютою. А пов'язано це було з тим, що в Україні здавна вміли виготовляти мед надзвичайно високої якості», — розповідає заступник директора Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. Прокоповича» УААН Сергій Бугера.

Сама історія бджільництва розподіляється на декілька періодів. Спочатку існувало просто мисливство за дикими бджолами. Тоді бджоляр-мисливець знаходив у лісі дупла з бджолами і восени виламував гніздо, забираючи мед та віск, попередньо закуривши бджіл. Пізніше виникло так зване бортне бджільництво: пасічник видовбував у дереві штучне дупло (борть) і чекав, поки таке дупло не заселять бджоли. Згодом розвинулося колодне бджільництво — людина побачила, що необов'язково борть повинна бути видовбана в дереві, адже зручніше спочатку зробити дупло в колоді, а потім підняти її на дерево і закріпити там. А 1814 року засновник культурного бджільництва славетний український пасічник Петро Прокопович винайшов перший у світі рамковий вулик. Тепер пасічник міг підняти дашок вулика і подивитись, як працює матка, чи є там розплід, чи треба підгодувати комах і чи не завелися серед них шкідники. У різні історичні періоди в різних країнах люди робили вулики з соломи, глини, скла, металу тощо. Проте найпопулярнішою конструкцією залишається рамковий вулик із дерева.

«Петро Прокопович став бджолярем відносно пізно — у 40 років. Але встиг зробити дуже багато. Він написав близько півсотні робіт, присвячених пасічництву, а 1827 року заснував першу Європейську школу бджільництва, де навчалися не тільки українці, а й посланці з інших країн», — розповідає президент Спілки пасічників України професор Леонід Боднарчук. До речі, шлях самого Леоніда Боднарчука у бджільництво досить цікавий. Свого часу він працював в Інституті зоології НАНУ і як дослідник комах об'їздив на кораблі «Академік Вернадський» Індійський і Атлантичний океани, побував на багатьох островах, зокрема й на Мадагаскарі. Однак каже, що навіть зібрані їхньою науковою групою понад п'ять тисяч видів комах під час наукових експедицій — це не настільки захопливий процес, як бджільництво. «До речі, багато моряків після плавання взялися за бджільництво. Бо мед, як і море, — це улюблена справа, що залишається на все життя», — каже Леонід Іванович.

Відомо також, що бджолиний пилок — це чудовий радіопротектор. Японія виробляє лише 7 тисяч тонн, а 30—40 тисяч тонн купує. А Україна виробляє 60—70 тисяч тонн меду на рiк, але його частина залежується в коморах у пасічників».

Сьогодні в Україні, за статистикою, припадає 1, 2 кг меду на людину на рік — це друге у світі місце після Австрії. Але часто цей «середньостатистичний» мед люди «з'їдають» лише на папері, бо він зберігається в пасічника, який не може реалізувати свою продукцію. А тим часом і сам мед, і ще понад 30 лікувально-профілактичних препаратів бджільництва лікують десятки захворювань за умови регулярного вживання продуктів бджільництва. Всі знають про цілющі властивості меду, а також таких продуктів, як перга, маточне молочко, прополіс, віск.

«Продукція бджільництва унікальна за кількістю макро- і мікроелементів, вітамінів, ферментів. Усім відомий мед має 3004 складових речовин. Споконвіку він використовувався як харчова висококалорійна добавка. Існує такий напрямок, як апітерапія — лікування продуктами бджільництва. Починалася вона з лікування бджолоужаленнями, які застосовують при захворюваннях опорно-рухового апарату, але це треба робити під наглядом лікаря, бо можуть бути алергічні реакції, — розповідає заступник директора Інституту з наукової роботи Сергій Бугера. — Продукти бджільництва і самі по собі і в комбінації з фітопрепаратами значною мірою впливають на механізм обміну речовин в організмі. Тому що багато хвороб пов'язані саме з порушенням обміну речовин. Продукти бджільництва діють м'яко, це не хімічні препарати. Навіть повітря вулика, яке виділяє бджолина сім'я, має лікувальні властивості, і його можна використовувати для інгаляцій. Є спеціальне приладдя — робиться відвідний шланг від 3—5 вуликів, і цим повітрям можна дихати або в кімнаті, або в спеціальній масці при захворюваннях дихальних шляхів. Це дуже цілюще повітря. Можна дихати навіть над бджолиною сім'єю, але треба поставити сітку, щоб не було прямого контакту з бджолами».

До речі, в Інституті бджільництва є цікавий відділ — етології бджіл, тобто їхньої поведінки. «Багато людей вважають, що бджола — дуже розумна комаха і вона більше керується не інстинктами, а розумом. Але насправді тут більше діють інстинкти, наприклад, захист гнізда. У комах це закодовано на генетичному рівні. І так просто бджола, як правило, не жалить. Вона робить це тоді, коли її якось потурбували, якщо є загроза вулику. Якщо, наприклад, необережно витягнути рамку і роздушити бджолу, то цей запах спричинює у бджіл сигнал тривоги, вони починають злитися і жалитися. Якщо працювати обережно — вони не жалять. Іноді люди мирно працюють на полі, а бджоли летять за взятком і траса бджіл пролягає через це поле. Якщо люди стоять на заваді бджолам, то це може комах роздратувати і вони починають жалити, але таке трапляється рідко», — каже молодший науковий співробітник Інституту бджільництва Володимир Івченко.

Загалом бджола — це унікальне створіння. І, до речі, між людиною і бджолою можна проводити безліч аналогій. «Робочі бджоли мають свої функції — вигодовування розплоду, перенос нектару, бджолиного пилку, підтримання температури, — розповідає Сергій Бугера. — Такої раціональності, логіки в діях, праці на одну мету, відповідальності в сім'ї, взаємозв'язку поколінь людському суспільству ще треба дуже багато вчитися. Тому що в житті бджоли все дуже раціонально».