Учасники вітчизняного молочного ринку стурбовані з приводу того, що імпорт молочних продуктів білоруського виробництва в Україну невпинно зростає. Цей факт обурює як молокопереробні підприємства, так і виробників сирого молока.

Вітчизняним виробникам молокопродуктів складно конкурувати із дешевим маслом, молоком і кефіром, які виробляють їхні білоруські колеги. Адже собівартість білоруської продукції суттєво менше у порівнянні із вітчизняною. Це пояснюється тим фактом, що уряд сусідньої країни дуже щедро фінансує виробників молока, більшість якого білоруси експортують. Натомість українські фермери не мають практично жодної підтримки від держави.
Оскільки українські молокопереробники втрачають свої позиції, це безпосередньо відображається на виробниках сирого молока. Адже попит на їхню продукцію знижується, відповідно, вони не можуть претендувати на пристойну ціну. Таким чином, молочарі ризикують залишитися без свого бізнесу, а держава — без молочної галузі як такої.
Якщо порівнювати перше півріччя поточного року із першим півріччям 2012-го року, то імпорт білоруських молокопродуктів у нашу країну за деякими позиціями збільшився більш ніж утричі. Так, імпорт молока та вершків у грошовому вимірі зріс на 111%, масла і сирів — приблизно на 30%, йогурту та кефіру — майже у півтора рази, а сироватки — на 290%. Лише імпорт згущеного молока в першому півріччі скоротився на 22%.
Важливо також відмітити, що ще в минулому році білоруська «молочка» в Україні продавалася з лотків та у маленьких магазинах, а в цьому році вона почала з’являтися на полицях супермаркетів.
Через претензії до якості білоруських продуктів Україна з 1-го березня поточного року заборонила «молочку» кількох білоруських виробників. Але це лише ускладнило ситуацію, оскільки збільшився обсяг нелегального імпорту. Очевидно, що гарантувати якість такої продукції неможливо, відповідно, вона становить потенційну загрозу для споживачів.
Тут також слід зазначити, що вітчизняних молокопереробників не так непокоїть якість білоруських товарів, як їх позиціонування та методи просування на ринок. Справа в тому, що ці товари, буцімто, відповідають радянським стандартам якості (якщо вірити виробнику). Проте, звісно, що це не так. Адже, якби це було правдою, то їх неможливо було б транспортувати на значну відстань та зберігати протягом більш-менш тривалого часу.
Постає питання, як діяти українським молочарям та молокопереробникам у цій ситуації? Україна, як член СОТ, а також згідно із законами «Про захист національного виробника від субсидованого імпорту» та «Про захист національного виробника від демпінгового імпорту» може провести антидемпінгові розслідування. Якщо їхні результати покажуть, що субсидований імпорт дійсно загрожує українській економіці, то наша країна має право запровадити компенсаційні та антидемпінгові мита.
Щоправда, цей шлях потребує часу. Зокрема, компенсаційне розслідування може тривати до 14 місяців, а антидемпінгове — до 18 місяців. Якщо орієнтуватися на російський досвід, то вартість таких розслідувань може становити $130-200 тис.