«1286 рік – це, звісно, дата умовна, але археологічні дані підтверджують, що Черкаси виникли десь наприкінці ХІІІ століття, – каже черкаський археолог, заступник начальника управління культури обл-держадміністрації Микола Суховий. – А дата... Вона походить від 1980-их років, коли було модно відзначати круглі дати».

1982 року Україна урочисто відсвяткувала 1500-річчя Києва. На цій хвилі й на Черкащині почали подумувати про ювілей свого обласного центру.

Тим паче, що Інститут історії та Інститут археології Академії наук УРСР у 1985 році визнали, що Черкаси було засновано десь у 1280-х роках. Принагідно зазначимо, що за сучасними нам археологічними даними культурний шар пізньосередньовічних Черкас датується періодом, починаючи з XIV століття.

«На місці, де тепер розташовані Черкаси, люди жили з часів кам'яного віку, – розповідає археолог Дмитро Куштан. – Цьому сприяло вигідне розташування – на високому березі Дніпра, порізаному ярами. Це створювало гарні умови для розміщення природно укріплених поселень».
 

Більше десятка поселень залізного віку – зарубинецької (ІІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н. е.), черняхівської (ІІ-IV ст. н. е.), пеньківської (VІ-VII ст. н. е.) археологічних культур одне за одним тягнуться вздовж берега Дніпра на території сучасних Черкас. Але ці поселення, проіснувавши певний час, потім із різних причин зникали. Виводити від них «початок Черкас» було б неправильно.

«На основі виявлених археологічних матеріалів неперервний розвиток міста простежується тільки з кінця ХІІІ століття, – твердить у своїй монографії „Історія Середньої Наддніпрянщини“ доктор історичних наук професор Анатолій Чабан. – Перша згадка про місто Черкаси є в Густинському літописі під 1305 роком. У джерелах 1320—1322 років Черкаси згадуються як місто спільно з іншими містами південної Русі. Ці згадки свідчать про існуюче вже місто, виникнення якого має бути віднесене до більш раннього часу».

Археолог Дмитро Куштан вважає, що Черкаси виникли у досить трагічний період історії України, коли її землі ледь оговталися після спустошливої навали монголо-татар 1237—1241 років. Руські люди, а також «чорні клобуки» – жителі степів, яких київські князі селили вздовж Росі для захисту проти їхніх кочових одноплемінників, зазнали великих втрат від цього нашестя. Ті, хто вижив після навали, очевидно, й заснували місто на березі Дніпра. До речі, про участь у заснуванні Черкас «чорних клобуків» може свідчити неслов'янська назва міста.

...1986 року Черкаси урочисто відзначили своє 700-річчя. Цей рік було обрано умовно – просто тоді якраз устигли підготувати офіційні урочистості. Але в літературі згадується й більш конкретна дата заснування міста. Російський історик XVIII століття Іван Болтін по-в'язував витоки Черкас не з «чорними клобуками», а з кавказцями.

«У 1282 році баскак татарський курського княжіння покликав черкес із Бештау чи П'ятигір'я, населив ними (на Курщині) слободи під іменем козаків, – пише Болтін. – Розбої та грабежі, які вони чинили, викликали численні скарги на них. Через це князь курський Олег із дозволу хана знищив їхні оселі, багатьох із них побив, а інші розбіглися. Ці разом із руськими втікачами тривалий час чинили скрізь по дорогах розбої, ховалися у лісах та ярах... Велелюдна їхня шайка, не маючи собі безпеки там, пішла в Канів до баскака, який і призначив їм місце до перебування нижче по Дніпру. Тут вони побудували собі містечко або, краще сказати, острожок і назвали Черкаськом через те, що більша їхня частина була за родом черкасами».

Хоча досі невідомо, з яких саме джерел Іван Болтін узяв цю інформацію і наскільки вона достовірна, ця цитата давно стала класичною і «перекочовує» з книжки у книжку. Частина істориків не виключає, що розповідь Болтіна може мати під собою якісь реальні підстави. «Принаймні сама історія складнувата для вигадки,» – обережно зазначає черкаський історик і археолог Михайло Сиволап.

Утім, Михайло Павлович наголошує на тому, що археологічні дослідження Черкас досі перебувають на початковій стадії. Тож не виключено, що подальші розкопки дадуть можливість віднести заснування Черкас на більш ранній період – до часів Київської Русі. Певні підстави сподіватися на це є.

«Черкаська земля – справжня біла пляма, – вважає Михайло Сиволап. – У ній багато що лежить»