У Верховній Раді зареєстровано два законопроекти, які можуть завдати удару по ринку одяг з секонд-хенду. Так, наприклад, законопроект Віталія Немилостивого припускає заборону оптової та роздрібної торгівлі уживаними текстильними виробами, одягом і взуттям. Другий законопроект передбачає внесення змін до закону про мито на вживаний одяг. Мінімальна ціна розмитнення складе 10 євро за 1 кг.

Свої заборонні ініціативи народні депутати пояснюють турботою про економіку Україні, національного виробника та здоров'я населення.

Зважити ситуацію

Одяг із секонд-хенду дійсно затребуваний в нашій країні. Багато громадян України саме там купують собі речі.

"Своїх малят я одягаю саме там. Вони ростуть швидко, на нові речі я б давно розорилася", - говорить Катерина Сич, молода мама.

Так, за її словами, дитяча курточка у секонд-хенді коштує 70-130 грн, а нова в магазині чи на ринку - від 300 грн. Модник Юрій Кім, більредактор одного з глянцевих в журналів, також більшість своїх речей купує на ринку вживаного одягу.

"По-перше стиль і якість, по-друге ціна, по-третє - там дійсно можна знайти щось цікаве, не потоковий китайський товар", - зізнається співрозмовник.

Окремою графою варто відзначити спортсменів.

"Гірськолижний одяг, велосипедні костюми, одяг для походів і скелелазіння... Щоб купити все це в мережевих магазинах не вистачить грошей жодній середньостатистичній сім'ї. А ось секонд-хенд для них - порятунок. Наприклад, в цьому році ми купили там два лижних комбінезона всього за 300 грн. У відомому спортивному магазині один такий новий коштує 1,5 тис. грн, і це на знижках!"- розповідає студент Олег Симоненко.

Нардепи захищаються.

"У 2012 році обсяг товарів, які були ввезені на територію України, склав 98,6 тис. тонн, а за останні 5 років він склав 447,8 млн кг (це по10 кгна кожного українця). Ці показники щорічно збільшуються, що негативно впливає на розвиток як вітчизняної легкої промисловості, так і економіки країни в цілому", - вважає Віталій Немилостивий.

Крім цього, він переконаний: ввезення товарів, що були у вжитку, без належного проведення санітарно-епідеміологічної експертизи і подальша реалізація цих товарів несе загрозу життю людей та навколишньому середовищу, а також створює негативний імідж країни в світі. "Депутати мають рацію лише частково. Речі з секонду-хенду - серйозний конкурент новим речам. Але проблема не у величезній кількості вживаних речей в Україні, а в тому, що нові якісні речі для більшості жителів нашої країні не по кишені", - говорить Юрій Дмитренко, власник стокового магазину на Петрівці.

На його думку, заборона на ввезення вживаних речей і підвищення мита не покращать  стан українського легпрому.

"Український легпром давно вбили. Ввезти речі в Україну дешевше, ніж тканину. Всі фабрики зараз працюють за давальницькими схемами, і шиють в основному на іноземні ринки", - розповів один з експертів цього ринку.

Не згодні і лікарі з думкою нардепів про те, що вживані речі можуть заподіяти шкоду здоров'ю. "Якщо не дотримуватися запобіжних заходів, ймовірність заразиться якоюсь хворобою від вживаних речей і нових однакова. Я знаю випадок, коли дитина захворіла коростою. Батьки купили йому нову футболку на ринку і не випрали",- говорить Анатолій Міщан, лікар-педіатр.

Невирішені проблеми

Власники секонд-хенд магазинів переконані: головна причина боротьби з імпортом вживаних речей - зовсім не турбота про національного споживача і виробника. Спокою нардепам не дають величезні обороти цього ринку. За оцінками експертів, торгівля ношеного одягу входить в 30-ку головних галузей за надходженнями до бюджету, крім того, такі речі купують, в силу тих чи інших причин, 85% українців. Середня декларована вартість одягу складає 0,4 дол/кг. Іншими словами, собівартість ношеної кимось за кордоном майки, сорочки або кофтини дорівнює 50-80 копійок (вага 150-250 г), джинсів - 1,9 грн (600 г), пуховика - 4,8 грн (1,5 кг), а їхні роздрібні ціни в п'ять-десять разів вище. "Націнки величезні, рентабельність до 100%. Адже крім класичного секонду, вживані речі чи стокові колекції ще й відправляють в бутіки. Де ціни на них зовсім інші", - говорить Тамара, співробітниця стокового магазину. Дійсно, нарватися на стару річ навіть у фірмовому магазині дуже просто. Одна з постійних читачок  розповіла історію про те, як вона купувала своїй дочці сукню на випускний в одному з дорогих магазинів, розташованих в ТЦ "Олімпійський".

"Сукня коштувала три тисячі гривень. Ми купували її поспіхом, в магазині вона виглядала добре, але коли ми принесли її додому і подивилися при сонячному світлі, то зрозуміли, що її вже носили. Сукню ми повернули в магазин, але гроші нам так і не віддали. Ми більше року вже з'ясовуємо стосунки з цим магазином", - нарікає Світлана.

Механізми завезення старих і стокових речей дуже прості - часто це просто сірий імпорт, з мінімізацією розмитнених мит. Подейкують на ринку і про негласну підтримку даного бізнесу місцевими чиновниками. В середньому, лише на вирішення таких питань з місцевою владою та контролюючими органами продавці ношеного одягу відраховують по 1,5 долара з кілограма одягу. Втім, переконані учасники ринку, поки що бити тривогу рано. Адже спроби взяти під свій контроль ринок секонд-хенду в Україні вже робилися.

Так, ідею обмеження секонд-хенду в Україні вже обговорювали на рівні уряду в 2011 році, в рамках створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. Тоді ж уряд почав обговорювати легальні способи, як обмежити ввезення в Україну секонд-хенду. А в 2010 році нардепи навіть хотіли прийняти закон, який забороняє торгівлю речами з секонду-хенду. Проте дана ініціатива викликала масові протести і закон не пройшов друге слухання. До того ж заборона на імпорт секонд-хенду суперечить принципам вільної торгівлі, яку Україна має намір вести з Євросоюзом. Так що, швидше за все, депутати не зважаться заборонити торгівлю уживаними речами. А ось підвищення митних зборів на ввезення таких товар цілком імовірно. За найскромнішими оцінками, товари з секонд-хенду вже в осяжному майбутньому можуть вирости в ціні вже на 40%.