Авторські шарфи, шапки, домашні капці, сукні, светри та навіть декоративні скриньки – все це за допомогою в’язальних спиць та гачка створює уманчанка Анастасія Богуш. У її колекції вже кілька сотень в’язаних речей.
      А все почалося 15 років тому, коли дівчина вперше  взяла до рук моток ниток та спиці… З часом захоплення рукодільниці в’язанням якось непомітно переросло в улюблену справу, яка приносить не лише задоволення, а іноді й заробіток.
      - Раніше в’язала тільки для себе, рідних і знайомих. Та коли упевнилась, що вже багато чого досягла, стала ще більше уваги приділяти своєму хобі. Нині вмію в’язати практично всі узори.
      Дівчина згадує, що змалку зростала у творчій атмосфері.
    - Батьки завжди підтримували мої прагнення, адже бачили, що бажання творити щось незвичне своїми руками в мене було ще з самого дитинства. В'язати я навчилась ще в 11 років, початку гачком, вже потім – спицями. Спершу в’язала для себе чи рідних. Наприклад, коли мені було 12 років, то власноруч зв’язала собі светра. Як одягла у школу, мало хто повірив спершу, що це я сама зробила.
     Анастасія розповідає: коли захопилася в’язанням, то почала перемальовувати схеми майбутніх виробів:
    - Тоді ніхто не знав, що таке Інтернет, тому всі схеми брали із журналів. Якщо подобався якийсь виріб – перемальовувала із журналу схему в’язання. Пізніше, коли з’явився ксерокс – робила копії, - згадує. – Зараз узагалі просто: відкрила Інтернет і знайшла те, що треба. Адже на сьогодні безліч майстринь-аматорів захоплюються в’язанням гачком і спицями. Нині цей вид рукоділля дуже популярний. Тому в Інтернет-мережі є багато майстер-класів, книг по рукоділлю. Окрім того, на спеціальних форумах можна прос то спитати поради чи обмінятись досвідом.
     Майстриня зазначає: щоб зв’язати якусь річ, потрібно посидіти над нею в середньому 2-3 дні.
     - Але я, зазвичай, паралельно працюю над кількома речами. Якщо набридає в'язати одну річ, то берусь за іншу. Щоправда буває іноді, що за роботою можу й не спати до пізньої ночі – дуже хочеться готовий виріб побачити.
      Нитки для виробів рукодільниця вибирає переважно сама.
     - Знаю їх якість і ціну. Замовляю матеріали через Інтернет. Маю вже кілька шаф заповнених нитками різних видів, кольорів, фактури тощо. Як бачу, що з’явились у продажу нові нитки – не можу не купити. Адже у одній речі можна комбінувати декілька їх видів. Тоді виходить красивіше та вишуканіше.
      Анастасія підкреслює: частину від заробленого з продажу власних виробів віддає на благодійність.
      - Хоч і не можу сказати, що я заробляю на в’язанні. Це скоріше хобі. Проте, частину грошей із проданих виробів обов’язково перераховую на благодійність. В Інтернеті дуже багато спеціальних сайтів, де розміщена інформація з проханням допомогти, наприклад, хворим діткам.
      Додає:
     - Ось нещодавно, разом з іншими рукодільницями брала участь у благодійному спец проекті «Зігрій дитину», ініційованого «Громадським активом Умані», і долучилась до в’язання домашніх капців для діток з міжрегіонального центру соціально-психологічної реабілітації.
      До речі, Настя родом із російського міста Новокузнецьк Кемеровської області.
    - В Україну наша сім'я переїхала у 1990 році, коли мені було 3 роки. Жили ми в Тальному. Там я закінчила школу, а вже вищу освіту здобувати приїхала в Умань. Вже років 6 живу тут. Маю чоловіка та донечку. І нині саме сім'я надихає мене. Їхню підтримку, тепло, енергію можна відчути в моїх роботах.

Анастасія Богуш
Місце народження: Новокузнецьк(РОСІЯ)
Дата народження: 25.07.1987
Освіта: УНУС облік і аудит 2010р
Хобі: в’язання , вишивання, деку паж та спорт.
Громадська діяльність: активістка ГО «Громадський актив Умані».