Умань з другої половини ХVIII століття була місцем значних ярмарок, на які з усієї округи з’їжджалися купці.

    У зв’язку з цим у місті виникла велика кількість заїжджих дворів. Такій їх  кількості сприяли так звані відпусти на день св. Яна, на день святих апостолів Петра і Павла, на день Преображення Господнього. В ці дні на свята завжди були значні приїзди багатої польської публіки, яка  зупинялася у цих дворах.

    У 1882 році в місті налічувалося 14 заїжджих дворів. До наших днів дійшли деякі назви цих закладів, заїзд «Під квочкою», «Під лебедем», «Під карасем» і т. д. З часом старовинні заїжджі будинки в Умані стали зникати. Так, у 1914 році в місті було тільки 7 заїжджих дворів (чотири з них знаходилося на старому базарі, решта на вулиці Нижньо Миколаївській (нині – вул. Р. Чорного). 

  Навзамін же ним з’явилися сучасні готелі. Кількість уманських готелів в різні періоди розвитку міста була неоднаковою. Так, «Адрес-календар» на 1904 рік згадує дев’ять таких будівель, а «Календарь-справочник на 1914 г.» Гершенгорна дає відомості про 15 готелів. Гортаючи сторінки газет включно до 1919 року ми дізнаємося про появу нових  готелів.

                              Готель «Франція»

   На центральній площі міста, навпроти міського театру розташований один з найбільших готелів міста «Умань» (вул. Радянська, 7). Мало хто з уманців знає, що на цьому місці знаходився збудований у другій половині ХІХ сторіччя двоповерховий готель «Франція». Будівля належала домовласнику Жураковському.

   До речі,  У 1911 році при готелі «Франція»  був ресторан «Товарищество». Рекламне оголошення ресторану повідомляло: «Завтраки, обеды и ужины по карте. Цены общедоступные. Ежедневно свежая получка провизии. Ресторан ведется под личным наблюдением самих хозяев. С почтением «Товарищество». У цьому році в будинку готелю, власником якого був Жураковський знаходилася німецька ковбасна М. Галатика і М. Веселовського. 

    У 1913 році орандарем готелю був і.Л. Дітлович. На першому поверсі споруди розміщувалися: різноманітні крамниці та магазини. Одним з таких торгівельних закладів був аптекарський магазин, у 1911 році магазин з продажу хутра, суконних та мануфактурних виробів  І. Пхора і М. Ілуфданда. У 1914 році торговий дім І.С. Бонфельда, який торгував велосипедами та піаніно. 

  У 1916 році орендарем ресторану при готелі «Франція» був пан Сікорський. У серпні місяці орендатор ресторану, постановою м. Київського губернатора, за допущення вживання спиртних напоїв в окремому кабінеті був підданий  адміністративному арешту на 1 місяць, з заміною штрафом в 300 крб. 

     У магазині Бонфельда у 1919 році  розміщувалася редакція та контора газети «Вісті (Известия) Уманського повітового військово-революційного комітету». На другому поверсі знаходився готель, в якому у квітні 1919 року діяла військово-політична школа червоних офіцерів 2-ї Української радянської дивізії.

    В липні 1941 року внаслідок бомбардувань центру міста німецькими літаками готель було зруйновано. Після звільнення міста від окупантів уманці розчистили руїни, висадили квітники, розбили газони, посадили дерева та кущі. 

    Докорінно архітектурний вигляд центру міста змінився після того, як в кінці квітня 1959 року став до ладу,  на місці зруйнованого готелю «Франція», готель  «Умань» на 165 номерів.

   Будівельні роботи розпочалися в кінці літа 1955 року колективом будівельного управління №2 під керівництвом інженера В.Й. Вишневського, за участю майстрів А.Д. Дриганта та Д.М. Пороховського, мулярів бригади П. Ковальчука. У 1968 році до готелю було зроблено прибудову, внаслідок якої кількість місць зросла до 285. На першому поверсі готелю був розміщений ресторан, директором якого рівно двадцять років був І.Д. Харченко. 18 грудня 2010 року на місці ресторану відкрито торгівельний дім «АТБ», а на місці колишньої перукарні (переведена в приміщення готелю) – аптека.

                        Готель «Бель-Вью»

   Праворуч від готелю «Франція», ближче до вул. Київської (нині - вул.Леніна), стояв двоповерховий будинок купця Ш.Ю.Звоніцкого, на другому поверсі якого, знаходися готель «Бель-Вью» (орендатор С. Бурнос).

   Газети того часу в своїх рекламах закликали гостей міста поселитися в готелі рекомендуючи різноманітні зручності, дешевизну, повний комфорт і чистоту. Перший поверх належав майстру з пошиву жіночого вбрання У. Новіцькому.

   Протягом 1932 – 1941 років в колишньому готелі «Бель-Вью» містився Уманський міжрайонний державний  архів з багатьма цінними, рідкісними документами ХVIII – ХІХ століття.

   Влітку 1941 року готель  було зруйновано: у нього влучила бомба після одного із нальотів німецької авіації.  Архівні документи, через неможливість їх евакуювати  було знищено. Таким чином, назавжди було втрачено історичні цінності нашого краю. 

Давидюк В.М.

Науковий співробітник науково-дослідного відділу історії (давній період)

Уманського краєзнавчого музею