1988 рік… Це був час, коли стосунки між СРСР та Ізраїлем підтримувалися через постійних представників ЦК Компартії Радянського Союзу та Ізраїлю.

Після переговорів на найвищому рівні і відповідних розпоряджень по вертикалі (був дзвінок з ЦК Компартії України) до Умані приїхав постійний представник ЦК Компартії Ізраїлю в Радянському Союзі Леон Захаві, дуже скромний, невисокий на зріст, середнього віку чоловік, з яким ми налагодили механізм  відвідання могили. Саме після цього відбувається перший масовий приїзд хасидів до Умані...

Тоді у групі нараховувалось близько 200 чоловік хасидів з Ізраїлю, які приїхали до Союзу через «Інтурист», мали зупинитись у Вінниці і звідти здійснювати почергові рейси на могилу.

На жаль, керівництво групи хасидів змогло знайти спільну мову з екскурсоводами лише їм відомими способами, і, м’яко кажучи, вони пустили справу на самоплив, тому всі 200 туристів-хасидів приїхали до Умані одночасно, фактично самовільно поселилися в готелі «Умань». Інші постояльці під таким незвичайним натиском губилися і поспішно покидали своє тимчасове житло. Дивним тоді для уманчан був не тільки зовнішній вигляд  хасидів, а й поведінка, незвичайні ритуали.

Можна собі уявити подив уманчан, хасиди, бо то було чи у кінці вересня, чи на початку жовтня, на човнах виїздили на середину Осташівського ставу і там, «як мати народила», стрибали у воду. Тепер жителі Умані знають, що це обов’язкова процедура «омовіння» після молитви

Ось таким було перше знайомство Умані з хасидами.

1988 рік став початком масового приїзду брацлавських хасидів до Умані на єврейський Новий рік, причому, їх кількість з року в рік збільшується. Варто лише сказати, що від 200 осіб в 1988 році їх кількість зросла майже до 25 тис. у 2011 році.