Повітряний бій, який спалахнув ще до 4-ої години ранку 22 червня 1941 року, приніс першу перемогу німецьким військово-повітряним силам. Проте пілот-переможець був не зовсім німцем, його звали Роберт Олійник – у жилах аса текла українська кров…

     У ніч із 21 на 22 червня ескадрильї німецьких «Люфтваффе» на території окупованої Польщі було приведено в бойову готовність. До вторгнення на територію СРСР залишалися лічені години. Після 3-ої години з аеродромів у напрямку радянського кордону один за одним почали злітати «Мессершміти» – винищувачі мали забезпечити вільний шлях на схід своїм бомбардувальникам. Невдовзі над Львовом уже розгорівся перший повітряний бій між німецьким і радянським літаками. За лічені хвилини до 4-ої години ранку, коли офіційно розпочалася війна, «Мессершміт», за штурвалом якого сидів 30-річний обер-лейтенант Роберт Олійник, збив першого радянського літака, І-16 – винищувача, якого радянські пілоти лагідно називали «Ішачком», а німецькі прозвали «Щуром»…
     Роберт був сином німкені й українця – інженера, який емігрував до Німеччини з Донбасу ще під час Першої світової війни. Відлік своїм бойовим перемогам повітряний ас розпочав ще під час війни у Франції – на момент вторгнення в СРСР обер-лейтенант Олійник мав на рахунку 5 збитих літаків Королівських ВПС Великобританії. Відкривши рахунок збитим радянським літакам уранці 22 червня 1941-го, Олійник уже наступного дня збив цілих 4 радянські бомбардувальники.
26 червня він уже бився у небі над Черкащиною – у районі Канева. Той день був успішним для обер-лейтенанта – він знову збив п'ять радянських ДБ-3. Проте наступного дня, 27 червня, ас зустрівся в небі з молодшим лейтенантом Василем Деменком. Той був знов-таки на І-16, який за багатьма показниками поступався «Мессершміту», проте Василь Деменок бився за рідну землю… У небі над Каневом Роберт Олійник уперше спробував, що таке горіти живцем у літаку, прошитими кулями. Він устиг вискочити з парашутом, уцілів і, повернувшись до своїх, зразу вирушив у нові повітряні бої.
      14 серпня 1941 року Олійника вдруге підбили, і він змушений був здійснити вимушену посадку біля Василькова на Київщині. Дивним чином збіглося, що саме цього дня загинула людина, яка навчила Олійника розуміти, що бути асом – ще не означає бути безсмертним. Коли обер-лейтенант Олійник приземлявся у підбитому літаку біля Василькова, молодший лейтенант Деменок вступив у свій останній бій там, де їхні шляхи перетиналися – над Каневом. 14 серпня 1941 року Деменок у складі трьох ланок винищувачів, які прикривали канівський міст через Дніпро, бився до останнього. Наші літаки вступили в поєдинок проти 18 ворожих бомбардувальників «Юнкерс» та восьми «Мессершмітів» прикриття. Деменок збив три ворожі машини і пішов на таран четвертого. Разом зі збитим «Мессершмітом» упав на землю і охоплений вогнем літак Василя Деменка… Він загинув уже прославленим пілотом: за неповні два місяці боїв він зробив 48 бойових вильотів і знищив 8 ворожих літаків.
     А Роберт Олійник воював до самого завершення Другої світової...