Насправді ж донецькі акули пера дещо погарячкували – призначений президентом Саакашвілі новоспечений головний військовик Грузії Дімітрі Шашкіні народився у Тбілісі, а не на Черкащині. І не українець він, а син грузинки і етнічного росіянина, родом, правда, таки з України.
Плутанина у повідомленнях ЗМІ, очевидно, виникла саме з-за того, що рід Шашкіних дійсно має «прив’язку» до нашої Умані. Перед Другою світовою тут проживав разом з родиною і служив дідусь грузинського міністра – він був військовим офіцером. Тут народився і батько Дімітрі. В Умані сусіди-українці називали його Миколкою, а батьки – Ніколаєм. Коли ж почалася війна і глава сім’ї пішов на фронт, офіцерська родина евакуювалася з Умані до Тбілісі й назавжди там лишилася. У Грузії Микола-Ніколай став Ніколозом, його прізвище Шашкін теж переінакшили на місцевий манер – Шашкіні. Він здобув юридичну освіту і зробив чудову професійну кар’єру ще в радянські часи, працюючи на відповідальних посадах в МВС та Генпрокуратурі. У часи незалежної Грузії дійшов до чільних посад в Конституційному Суді цієї держави і продовжує там працювати.
Його ж син, Дімітрі Шашкіні, став достойним свого роду. Як батько, отримав юридичну освіту. Як дід, служив у армії офіцером – на Ахалцихській військовій базі Грузії. Був активним і в політиці, особливо в часи «Революції троянд» і після неї. З 2009 року – на високих урядових посадах. Спочатку став главою новоствореного міністерства виконання покарань, пробації і юридичної допомоги. Забезпечив блискучу реформу галузі – зокрема, стовідсотково оправдалася запроваджена ним система надання засудженим за нетяжкі злочини… відпусток, коли можна перевідати родину. Наступне призначення – міністром освіти і науки. І знову – чудові успіхи і гігантське випередження у реформуванні галузі порівняно із іншими пострадянськими республіками – тими ж Росією чи Україною. У школах остаточно подолано корупцію; за рахунок запровадження інституту шкільних приставів мінімізовано порушення підлітками закону; без зазіхання на грузинську мову як єдину державну, забезпечено на максимально якісному рівні навчання з першого класу міжнаціональної – англійської мови; зрештою, кожен першокласник отримує від держави сучасний комп’ютер-нетбук, причому не закордонного, а грузинського виробництва…
Нинішнє призначення – міністром оборони, галузі, у реформуванні якої Грузія і так вже на роки випередила сусідів. Високий рівень підготовки підрозділи грузинської армії, яка розвивається за стандартами НАТО, продемонстрували у миротворчій операції ООН в Косово, під час бойових дій Північного Альянсу в Афганістані та Іраку, зрештою, під час протистояння військовому вторгненню Росії в серпні 2008 року. До речі, саме в день народження Дімітрі Шашкіні – 9 серпня 2008-го, грузинський спецназ провів одну з найблискучіших своїх операцій – знищив штабну колону 58-ї російської армії. При цьому тяжко поранений був навіть командувач цієї армії, генерал-лейтенат Хрульов. У той день Шашкіні виповнилося 33 роки, а в нинішньому серпні міністру оборони виповниться 37 років – державу Грузія реформує молодь, а не пенсіонери…
Якось Президент Саакашвілі поставив Шашкіні в приклад молоді із нацменшин і при цьому назвав тим прізвищем, яке його рід носив в Умані: «У Грузії президентом може стати Шашкін, а може й Курбанов і представник будь-якої іншої етнічної групи». У російських ЗМІ, згадавши досвід політичних рокіровок свого Путіна, тут же почали перемивати кісточки – мовляв, Саакшвілі натякає на те, що Дімітрі Шашкіні може стати прем’єр-міністром, а згодом – і наступником Саакашвілі на президентському посту. А чом би й ні? Як то кажуть – знай наших! Хай навіть наший він досить умовно, бо уманчанин по паспорту тільки батоно Ніколоз Шашкіні, а Дімітрі Шашкіні – уманчанин швидше по гайдамацькому своєму духу…
Підготував: Андрій КРАВЕЦЬ