Агресивні й голодні. Такими незабаром можуть стати собаки в черкаському міському притулку. Нині там знайшли прихисток три сотні чотирилапих. На їжу для них цьогоріч влада не дала ні копійки. Тварини виживають коштом небайдужих городян, інформує ЧОДТРК “Рось“.

Пенсіонерка Віра Павлівна вже четвертий рік підгодовує безпритульних тварин. Ледь не щодня вона встає вдосвіта, щоб наварити каші для собак із притулку. На це витрачає чверть пенсії.

Віра Миць, пенсіонерка: “Я, чесно кажучи, витрачаю приблизно 200 гривень. Оце як пенсія, то я купляю мішок каші, то вона як мішком, оптом, то трохи дешевше, десь до 3 гривень. Оце тут і манка, і вермішель, і все тут”.

Завдяки допомозі таких небайдужих містян і виживають собаки в міському притулку. Нині їх тут до трьохсот. З часу його створення – а це 2008 рік – фінансувати заклад обіцяла влада Черкас. Утім, захисники тварин твердять: чиновники дають на утримання чотирилапих копійки.

Ольга Абукаре, зоозахисниця: “З моменту створення притулку грошей виділяли копійки. У минулому році це було на 3 місяці, в позаминулому теж на три місяці, в 2013 році з початку ні копійки не було виділено, собаки існують за рахунок пожертв”.

Цьогоріч ситуація мала б змінитися, тендер на закупівлю харчів для собак виграв приватний підприємець, який за помірними цінами міг би забезпечити тварин їжею на 9 місяців. Утім, вона досі лежить на складах бізнесмена.

Віталій Федоренко, приватний підприємець:”До сьогодні цей корм знаходиться в мене, жодного кілограма не просили привезти, тому як і чим вони годують собак, я не знаю – питання не до мене. Я готовий був поставити їжу тваринам у перший же день, і до нині в необхідній кількості”.- .

Немає харчу, бо немає грошей. На утримання псів передбачено більше двохсот тисяч гривень, та ці кошти перерахувати чиновники не можуть. Зазначають: така катастрофічна ситуація не лише з тваринами.

Павло Карась, заступник Черкаського міського голови: “Я не можу сказати, що ситуація з притулком краща, ніж із лікуванням людей у лікарнях, тому що навіть захищені статті через проблеми із казначейством проходять важко. На жаль, проплати по притулку не йдуть”.

Допоки в міськраді розводять руками, Віра Павлівна щодня ходить до притулку. Жінка потерпає, чи встигне отримати пенсію, щоб купити крупів для тварин. Дивитися в очі голодних собак для неї найбільша мука.

- Вони мені як люди, я людей так не люблю, як оце їх.