| 13 серпня 2012
 Володимир Коник: "Поки що наш максимум - 12 операцій за добу"

Нині Володимир Лукич очолює травматологічне відділенні Уманської міської лікарні та є одним із найавторитетніших лікарів нашого краю. А з цього року Володимир Лукич ще й керує інтернатурою.
З ним наша розмова.
— Як зрозуміли, що Ваше призначення — рятувати життя людей?
— Стати медиком вирішив самостійно. Спочатку навчався в Уманському медичному училищі на фельдшера. Згодом поступив у Дніпропетровський медичний інститут. Вивчився на хірурга. Потім була інтернатура в Черкаській обласній лікарні, під час якої опанував фах лікаря-травматолога. Повернувся в Умань і почав працювати в міській лікарні. Це було в 1981 році.
— Пам’ятаєте свою першу операцію?
— Пам’ятаю навіть ім’я хлопця, якого оперував. Його привезли вночі. Він впав з мотоцикла, отримав відкритий перелом гомілки. Оперувати було страшно, скажу чесно. Після операції відчув полегшення. Надалі вже почувався більш впевнено.
— Скільки операцій в день проводиться у відділенні?
— Три-чотири. Буває й таке, що оперуємо по 8 чоловік в день. Поки що наш максимум — 12 операцій за одну добу.
— Чи траплялися якісь неординарні випадки?
— Так. Пригадую давнішню історію. Це було років 10-15 тому. Поступила до нас вчителька з Жашкова. Місцеві лікарі направили її на ампутацію через підозру в саркомі лівої кисті. У таких випадках збирається консиліум з трьох лікарів. Запросили мене. Доки жінка була в онкологічному відділенні, я збирав анамнез. Після цього порекомендував зачекати з операцією і перевести пацієнтку в «травматологію». При детальному обстеженні було виявлено, що в руці застрягло стороннє тіло. Це був чотирьохсантиметровий уламок класної дошки, на якій вчителька писала крейдою. Уламок потрапив в кисть під час уроку, жінка просто його не помітила. Рука почала гнити, а тому виникли підозри на онкологію. Витягнули щепку, і через тиждень рана майже зажила. Жінку виписали, вона досі вчителює.
— Ви слідкуєте за пацієнтами після операцій?
— Звичайно. Адже оперативні втручання часто не обходиться без ускладнень. Ми рекомендуємо нашим хворим приходити на обстеження після закінчення лікування.

"В Україні мало підприємств, які можуть обслуговувати медичну галузь"

— Як Ви ставитесь до реформ в медицині?
— Нашій медицині катастрофічно не вистачає фінансів. Було б фінансування — було б обладнання, яке б підняло рівень нашої роботи на якісно новий рівень. Були б і молоді працівники. Щодо реформи, то остаточної думки ще не склав. В цілому, до будь-яких реформ в мене позитивне ставлення, адже це зміни. Але мої колеги з областей, де реформа вже почала діяти, незадоволені через безліч неврахованих нюансів. Наприклад, лікар-кардіолог, якому залишилось декілька років до пенсії, має йти на курси і перевчатись на лікаря широкого профілю. Тому що за реформою вузькопрофільних спеціалістів може й не залишитись взагалі.
— Чого бракує відділенню травматології?
— Через проблеми з фінансуванням медичної галузі ми мусимо працювати зі старим обладнанням. Наприклад, відділенню потрібний ЕОП-апарат. Це новітня рентгенологічна установка, яка могла б збільшити нашу продуктивність в десять разів. Але біда: коштує вона більше мільйона гривень. Таких грошей наразі ми отримати не можемо. Ще одна проблема — в Україні мало підприємств, які можуть обслуговувати медичну галузь. Ми замовляємо спеціальні пластини з Індії. Хоча, вважаю, в нашої держави є необхідний потенціал, щоб самостійно випускати медичну продукцію.
— В цьому році Ви очолили інтернатуру. Хто нині її проходить під Вашим керівництвом?
— Зараз ми маємо одного інтерна, який закінчив Вінницький медичний інститут. Він буде працювати в нашому відділенні. З серпня наступного року стане лікарем-травматологом.
— Ваш син, лікар, працює разом з Вами. Він сам обрав покликання чи ні?
— Мій син обрав свій шлях сам. Закінчив Одеський медичний інститут. Зараз працюємо разом. Часто радимось. Теперішня молодь прогресивна, знає дуже багато.

«Найбільша виловлена риба -  18-кілограмовий сом»

— Чим полюбляєте займатися у вільний час?
— Обожнюю рибалку, завжди намагаюсь на вихідних порибалити. Скоро йду у відпустку, от під час неї, як кажуть, відірвуся. Найбільша виловлена риба — сом вагою 18 кілограмів. Спіймав такого красеня в Кочержинцях. Ловив на жабу, на три гачки. Їли здобич всім узбережжям. Сподіваюся, в цьому році побити особистий рекорд.
— Зараз користуються великою популярністю серіали про лікарів. Ви їх дивитеся?
— Я не дуже люблю подібні серіали. Тому що так гарно та ідеально буває лише на екрані. Реальна робота набагато важча. Ще однією причиною, чому я не хочу дивитись подібне, є апаратура, якою «користуються» телевізійні лікарі і якої немає в нас, на жаль. Тому не хочеться зайвий раз нагадувати собі про цю болючу тему.

Досьє:
Коник Володимир Лукич.
Дата народження: 2 травня 1953 року.
Місце народження: Умань
Освіта: Уманське медичне училище та  Дніпропетровський медичний інститут
Кар’єра: З 1981 року працює в Уманській міській лікарні у відділі травматології.
Досягнення: 1998 року присвоєно звання Заслуженого лікаря України. Почесний громадянин Умані з 2004 року.
Хобі: Рибалка. Найбільша виловлена риба – сом, вагою 18 кг.

8752

 

Коментарі


 

Для того щоб написати коментар потрібно авторизуватися. Немаєте аккаунта? Зареєструйтесь зараз