Уманська ДЮСШ за 60-річну історію існування неодноразово змінювала адресу, та адміністративну територію. Фахівці школи займалася вихованням велосипедистів, лижників, баскетболістів, плавців, та це лише частина спортивних напрямків, які розвивалися в Умані за історію роботи ДЮСШ  Вихованці школи неодноразово підкорювали спортивні олімпи України та світу. Про історію школи та про її сучасні перспективи кореспонденту «Умань.Інфо» розповів директор ДЮСШ, заслужений діяч фізичної культури та спорту, суддя національної категорії Владислав Грязнов.

Владиславе Геннадійовичу, коли було започатковано уманську ДЮСШ?
- Перші накази по створенню ДЮСШ були датовані 1953 роком. Можете собі уявити: післявоєнне суспільство… Це були скрутні часи, але тоді держава взяла на себе забезпечення фізичного розвитку підростаючого покоління. Учням ДЮСШ безкоштовно школою надавався спортивний одяг, а школи забезпечувалися спортивним оснащенням.
 

Які напрямки спорту культивувалися за часи існування ДЮСШ?
- Ми перепробували багато спортивних дисциплін, перш ніж зупинитися на тих, які культивуються сьогодні. Навчали і велосипедистів, і лижників, і плавців, викладали у нас і вільну боротьбу, волейбол та баскетбол. Але на сьогодні на базі школи розвиваємо 5 олімпійських видів спорту у 5 відділеннях: легка атлетика, веслування на каное, бокс, акробатика та футбол(прим автора жіночий та чоловічий).
 

Чому саме ці види спорту розвиваються сьогодні?
- Перш за все віддали перевагу олімпійським видам спорту. А другий важливий фактор -  тренерський склад і матеріально-технічна база. Перш ніж відкрити будь яке нове відділення потрібно мати кваліфікованого тренера. Саме так у нас склалося із вільною боротьбою: не було тренера і довелося закрити це відділення, але натомість в Умані знайшлися хороші тренери із боксу і поступово напрацьовується матеріально-технічна база. Взагалі щодо питання тренерського складу то у нашій школі майбутніх призерів та чемпіонів навчають 2 заслужені тренери України, 5 тренерів вищої категорії, 9 тренерів першої категорії і 14 другої. Це фахові наставники які щиро захоплені своєю роботою.
 

Чи взяла сьогоднішня культура українського спорту традиції спорту часів Радянського Союзу?
- З часів Радянського Союзу лишився принцип формування національних збірних та проведення чемпіонатів. Нами, як і раніше, у місті влаштовуються спартакіади між школярами. Ця традиція започаткована  ще у 1971 році і до сьогодні вона допомагає підтримувати і популяризувати спорт серед школярів та викладачів міста. З 1996 року проводимо малі олімпійські ігри для вихованців дитячих  садків. Такі заходи допомагають виявляти спортивно обдарованих дітей і заохочує дітей залучатися до світу спорту. Але на сьогодні втрачено принцип масовості . Тобто вже не проводяться загальноміські запливи, забіги, що було популярним у роки радянського союзу. На сьогодні лишилися тільки елементи та цілісної системи фізичного виховання вже давно нема. Ще одна суттєва відмінність між спортом минулих часів та сьогодення - це гроші, які іноді вирішують долю перемоги. Проте спортивні таланти все ж не лишаються непоміченими.

- Якими були найважливіші моменти в історії спортивної школи?
-  Першим приміщенням уманської спортивної школи була будівля церкви по вулиці Паризької комуни, недалеко від теперішнього супермаркету «Фуршету». У 1958 році військовослужбовці віддали нам приміщення складів, поблизу стадіону. У ньому  ми і працюємо донині. Своїми силами ми відновили його, адже приміщення було дещо запущеним. А керівництво нинішньої міської гімназії, тоді ЗОШ №2 допомогло нам в оформленні всієї необхідної документації. І вже із 1960 року ми працюємо саме у цьому приміщенні.
-     Першим Директором школи був Володимир Ковальов, другий директор Віктор Казюк. Він створив хорошу матеріальну базу школи . Мій попередник Олександр Герасименко, став жертвою розбійницького нападу, загинув. У вересні 1969 року на посаду директора ДЮСШ призначили мене. Вже 43 роки я працюю на цій посаді.
 

Чи важко було після тренерської роботи взяти на себе керівництво всією школою?
- Ні, адже я постійно поєднував тренерську роботу з організаційною. Тому перехід для мене був  цілком органічним. Доводилося вирішувати дуже багато організаційних моментів.  Деякі проекти були дуже вдалими і працюють донині, а от довгоочікуваний басейн, на який нами було підготовлено всю необхідну документацію так ми і не встигли облаштувати. Змінився голова міста, якому наше прагнення було дещо не зрозумілим. А якби встигли, то там де «Чортове колесо » в Умані був би басейн для виховання спортсменів-плавців.
 

А що ви можете сказати з приводу популярності спорту серед населення. Зараз існують думки, що спорт втрачає свою популярність , це міф чи реальність.
- На жать так воно є. Молодь надає перевагу комп’ютерам. А малорухливий спосіб життя, у юні роки, матиме негативні наслідки у подальшому. Також на фоні трагічних подій, коли на заняттях фізкультури в різних регіонах країни помирали діти  батьки почали насторожено ставитися до фізичних навантажень . Поєднання цих двох чинників  призвели до спаду популярності спорту. А Міністерство освіти та Міністерство Охорони здоров’я, відмінивши оцінювання роботи учнів на уроках фізичного виховання,забравши у викладачів години внекласної роботи , ніби додатково сприяють зменшенню популярності спорту серед дітей та молоді.
 

Чи не плануєте ви відкривати при своїй школі нові відділення з інших спортивних дисциплін?
- Плануємо. Серед молоді міста давно прослідковується потреба займатися у спортивній школі, ігрового спрямування. Тобто потрібна школа, де б мали змогу займатися волейболісти та баскетболісти. Її відкриття питання часу. Щойно з’являться кошти, ми  спрямуємо їх на облаштування матеріально-технічної бази для розвитку цих дисциплін.
 

Які питання найболючіші для колективу ДЮСШ?
- Для нас найважчою стороною діяльності лишається матеріальне питання. Аби спортсмени давали хороші результати потрібно мати гідні умови для тренувань. А один човен-каное, хорошої якості, що додає спортсменам 2-3 секунди результату, коштує 2-3 тис доларів. Нам доводиться вирішувати ситуацію своїми силами і силами батьків наших вихованців. Так, наприклад, для отримання певних коштів  ми облаштували невеликий готель, де зупиняються спортсмени, які приїжджають на змагання до Умані, і туристи. Це дає змогу трохи оновлювати матеріально-технічну базу для тренувань. На змагання ж у переважній більшості наші вихованці їздять коштом батьків. Єдине чим тут допомагає школа - автобус. Він хоч і старенький, 1986 року, але в робочому стані. Окрім того,для  задля економічності ми його перевели на газ. Звичайно, новий автобус допоміг би комфортніше перевозити дітей, власними силами ми не можемо його придбати.
 

Як ви плануєте святкувати 60-ти річчя Уманської ДЮСШ?
-До нагоди 60-ти річчя ми запланували влаштувати у МБК показові виступи наших вихованців. Це буде справжнє видовищне свято спорту на яке, окрім уманчан, будуть запрошені імениті спортсмени. Також протягом року кожне відділення проведе змагання із нагоди ювілею. А ще ми запросили до співпраці кількох людей, які допоможуть нам в оформленні книги про 60-ти річну історію ДЮСШ. Співробітник музею В’ячеслав Давидюк,вже дав свою згоду зайнятися написанням самого тексту книги, а Олександр Кравченко заповнить її цікавими фото за весь період формування та розвитку нашої школи. І звичайно, що на сторінках цього літопису можна буде побачити імена та обличчя наших вихованців якими пишаємося не лише ми а і місто та країна в цілому. – додав на завершення розмови Владислав Геннадійович Вихованці уманської спортивної школи входять до складу Національної збірної команди України, та її резарву. Неодноразово здобували титули чемпіонів Європи та світу. І не кожна спортивна школа країни може пишатися тим що у її стінах було виховано олімпійського призера

 Гордість Уманської ДЮСШ

Олександр Крикун – бронзовий призер Олімпіади в Атланті 1996 року ( метання молота).

Валерій Лучко - майстер спорту міжнародного класу (спортивна акробатика) срібний призер чемпіонату Європи, бронзовий призер Чемпіонату світу, абсолютний чемпіон Європи                                                                                                                      

Максим Кривий - майстер спорту міжнародного класу (спортивна акробатика) чемпіон світу

Вадим Кучеренко - майстер спорту міжнародного класу (спортивна акробатика) чемпіон світу Михайло Біленький - майстер спорту з веслування на байдарці та каное призер чемпіонатів світу та Європи входить до складу резерву Національної збірної команди України.

 Наталя  Івасенко - майстер спорту з веслування член Національної збірної команди України. Олег Оксамитний , акробатичні стрибки, член Національної збірної команди України.

Віктор Кіфоренко -  майстер спорту міжнародного класу (стрибки на акробатичній доріжці), бронзовий призер Європи, Світу та VIII Всесвітніх ігор.

Людмила Жук – майстер спорту з веслування на байдарках та каное, член Національної збірної України.

Наталя Золотухіна – майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики призер чемпіонату світу, рекордсменка України

Олександр Луценко – майстер спорту України (метання молота) срібний призер чемпіонату світі серед юніорів.

Андрій Мартинюк  - майстер спорту України (метання молоту) бронзовий призер Всесвітньої гімназіади,переможець першості Світу, переможець чемпіонату Європи серед юніорів. Володар золотої медалі у командній першості молодіжної збірної.

                                                                                            текст і фото Наталка Подуст