На щастя, вже давно відгриміли останні бойові дії на території нашої Батьківщини, і кілька поколінь українців живуть у мирній країні. Та кожен українець перегорнувши сторінки історії свого роду обов’язково віднайде зв'язок із славним військом Зарозьким, або із мужніми синами України, що у часи Великої Вітчизняної війни боронили нашу землю від загарбників ціною власного здоров’я та життя. Тому День захисника Вітчизни це свято для кожної родини, адже маючи таке героїчне коріння, і досі у крові кожного свідомого громадянина живе готовність і мужність боронити рідну землю від чужинців. І до нагоди святкового дня кореспонденти «Умань.Інфо» вирішили поспілкуватися з людьми яким у питанні оборони нашої держави доводиться першими брати в свої руки забезпечення цілісності і безпеки країни.

Військовослужбовці в/ч А 1588 не лише обороняють державу а і допомагають цивільному населенню.
Сьогодні на території Уманського гарнізону існує 5 військових частин, і однією з найбільших є військової частина А1588, що розташована південно-західніше від ст. Розсішки Христинівського району.
Призначення (військової частина А1588) 222 центральної артилерійської бази боєприпасів як частини технічного забезпечення майже не змінювалось за весь час її  існування . Одним із головних завдань частини є прийом від промисловості та військ, комплектація, зберігання, обслуговування боєприпасів та їх відправка за призначенням.

А почалося все 30 липня далекого 1943 року. У селищі Тетянка – 1, Сталінградської області був сформований артилерійський склад боєприпасів. І саме з того дня 70 років назад почався історичний шлях 222-ї ЦАББ. У суворі роки Великої Вітчизняної війни 2807 артилерійський склад боєприпасів, приймав участь у забезпеченні боєприпасами наступальних операцій військ Південно – Західного фронту Радянської армії.
Після визволення території України від німецько - фашистських загарбників. Разом з успішним просуванням Радянських військ на Захід військова частина А1588 змінювала свою дислокацію. І у грудні 1943 року артилерійський склад боєприпасів було передислоковано в м. Ніжин Чернігівської області. А після Великої Перемоги у Вітчизняній війні у серпні 1945 року частина передисликували на 4-й км, південно-західніше від ст. Розсішки Христинівського району, Черкаської області де вона знаходиться і по сьогоднішній день.
А згідно директиви Міністра оборони України від 7 грудня 2004 року у період з 15.02.05 по 28.02.05 р. було здійснено прийняття військової частини А1588 до складу військ Південного оперативного командування, а згодом до Командування Сухопутних військ.
За весь період існування частини було нагороджено 45 військовослужбовців. І серед нагород якими було відзначено військовослужбовців в/ч А1588 є «Орден Червоної Зірки», «Орден Леніна», «Орден Великої Вітчизняної війни 1 ступеня», «Орден Великої Вітчизняної війни 2 ступеня», «Орден Червоного прапора». Та медалі «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», «За визволення Белграду», «За оборону Москви», «За взяття Кенігсбергу», «За перемогу над Японією», «За оборону Сталінграду»
Першим командиром частини було призначено Полковника Яковлєва. А за 70-ти річну історію 222 центральної артилерійської бази боєприпасів змінилося 24 командири, один з яких Лазар Парадіз у.1963 році загинув при виконанні службових обов’язків. Сьогодні особовим складом в/ч А1588, командує полковник Василь Цимбал.
Також частина військовослужбовці в/ч А1588 виконували інтернаціональний обов’язок в республіці Афганістан. Приймали участь у миротворчих операціях в Іраку, та в Сьєра-Леоні. Приймали участь в розмінуванні вибухонебезпечних відлунь Великої Вітчизняної війни та у участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС
Сьогодні особовий склад частини нараховує близько півтисячі людей у пагонах, серед яких майже 70 є представницями прекрасної статі. Та не лише виконання військового обов’язку, лежить на плечах особового складу в/ч А1588. Кваліфіковані та досвідчені офіцери і солдати у потрібну мить завжди приходять на допомогу цивільному населенню тісно співпрацюючи зі службами МНС Уманського та Христинівського районів.

Уманські авіатори
Ще одна військова частина Уманського гарнізону тримає під обороною мир та спокій нашої держави.
В/Ч А2614 в м. Умань, було створено за ініціативи генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова, заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України з авіації – начальника апарату авіації.
Сьогодні частина А2614 входить до переліку частин перспективного бойового складу Повітряних Військових Сил.  В недалекому майбутньому планується зробити військовий аеродром місцем сумісного базування повітряних суден цивільної та військової авіації. З можливою перспективою  забезпечувати посадки літаків із паломниками-хасидами.
І хоча офіційною датою заснування частини вважається 1 жовтня 2011 року. Та історія уманської авіації більш давня
Військовий аеродром на території Умані був створений за вказівкою НКВД. Належав він до аеродромів першої категорії, тобто міг прийняти на своїх злітних смугах повітряні судна вагою до 100 т.
Пізніше був переоснащений для навчального полку, де молоді пілоти освоювали літаки МіГ – 17, 19, 21. За часів незалежності до 2002 року на ньому відточували навики пілотажу на літаку Л – 39 молоді авіатори незалежної держави.
У 2007 році територію військового аеродрому виставили на продаж. Та охочих придбати його не знайшлося. А навесні 2012 року було прийнято рішення розформувати зенітну ракетну бригаду (частину протиповітряної оборони А3024). У зв’язку з цим виникла потреба відновити функціонування аеродрому, а обов’язки захищати небо над нашим небом передати новоствореній частині А2614.
В 2011 році керівництво Черкаської області внесло пропозицію будівництва пасажирського аеропорту в Умані, який сприятиме розвитку туристичної галузі.
Нині аеропорт входить у підпорядкування військової частини А2614.
1 жовтня 2011 року офіційно встановлено днем заснування частини.
Командиром частини призначено підполковника В’ячеслава Поплінського.

18 серпня цього року було прийнято перше повітряне судно.