Зима 1979-1980 років була морозною, але безсніжною. Ще в листопаді температура опустилася до -20°С. Лід на водоймах сягав понад 70 см, ґрунти промерзли до 1,5 м. 1 березня почалася заметіль. За кілька годин насипало близько півметра снігу. А з 15 березня почалася відлига. Удень було +12...15°С, уночі — до -6°С. На промерзлому ґрунті накопичились величезні маси снігу, льоду й води. Вода швидко прибувала до розташованого над уманським дендропарком Красного ставка, який забезпечує водою гідрокомпозиції "Софіївки" — Верхній і Нижній ставки, водоспади й підземну річку.

— Добре пам'ятаю, як 2 квітня 1980-го ми йшли головною алеєю парку, — згадує 71-річний Іван Косенко, який того дня став директором "Софіївки" і є ним до сьогодні. — Під ногами — снігова каша, річка Кам'янка вийшла з берегів, вода перекочувалася через місток. Із Тамарою Іванівною Гай — вона очолювала службу екскурсоводів і була секретарем парторганізації в колективі — ми поїхали на Красноставську греблю переконатися, чи достатньо відкручений гвинт, яким регулюється водовипуск зі ставу до водойм парку. Було вже близько 17.00, вода стояла високо, але до гвинта ще можна було підійти по настилу з дощок.

Гвинт заставки Красноставської греблі відкрутили на сім обертів — удвічі більше, як зазвичай. Тією заставкою регулюють рівень води у ставках парку. Зазвичай під час весняного танення снігу, що триває кілька тижнів, вода проходила всіма ставками та водоспадами "Софіївки" й урешті потрапляла в річку Уманку, в яку впадає Кам'янка. Але тієї весни відлига почалася раптово, ще й після снігопадів.

— 3 квітня о шостій ранку я вже був на греблі й побачив, що вода піднялася майже на 70 сантиметрів. Уже залило настил і видно було лише верхню частину гвинта. До 11.00 його відкрутили повністю, але вода все одно швидко прибувала. Коли о 16.30 я знову приїхав до Красноставської водойми, хвиля вже перекочувалася через греблю. Далі шалений потік мчав кригою до Верхнього ставу в "Софіївці", через підземну річку і повністю відкритий шлюз гроту Феміди, льодом Нижнього ставу, переповненим руслом Кам'янки.

До вечора вода вже переливалася півметровим потоком через усю греблю.

— Із першим секретарем міськкому партії та тодішнім міським головою ми спустилися вниз. Подивилися, що вода начебто не підмиває греблю, поїхали в "Софіївку". Там вода також була висока, але через греблю не переливалася. Вирішили завтра викликати водолазів, щоб відкрити шлюзовий механізм підземної річки. Додому роз'їхалися десь о 21.30.

О 22.40 гребля Красноставського ставка не витримала. Паводок розмив дамбу, й уся маса води зі ставка площею 17 га пронеслася поверхнею льоду Верхнього озера і пішла вниз за течією річки Кам'янки, вздовж якої розташовані головні об'єкти парку. Потік був такої сили, що якби й за два тижні до стихії відкрили всі водопропускні споруди, вони не змогли б пропустити таку кількість талої води.

Лавина води з намулом і льодом розмила греблю Верхнього ставу, позносила мости, скульптури, біля входу звалила металеву огорожу на гранітній основі. Деякі віковічні дерева в центральній частині парку лежали на землі, інші — пошкоджені: кора була пошматована на висоті 6-7 м. Вода знищила дорожньо-алейну систему. На ранок парк застали вкритим півметровим шаром намулу, з якого видніли фрагменти статуй, шматки асфальту, брили льоду й поламані дерева та лавки.

— Знайомий розповідав, що дах зруйнованого фазанника потік води відніс за кількасот метрів, — каже уманець Юрій Лисак, 45 років. — Його потім розбирали на частини і вивозили. Цей павільйон був із дубових колон, інкрустований корою дуба, ясена та клена. Встановлений у парку 1812-го. Відновлений фазанник зовні дещо відрізняється від того, який був.

Затопило адміністративний будинок, бібліотеку.

— Я о п'ятій ранку прийшов узяти ключі, відкрив шухляду, а там два карасики плавають, — згадує Іван Косенко. — Добре, що лихо сталося вночі, якби вдень — могло бути чимало жертв. Нижче "Софіївки" була насосна станція. Одного працівника змило потоком води. Людину знайшли біля греблі. Не дай Боже, стихія сталася би раніше, жертв могло бути більше.

О 9.00 терміново зібрали керівників усіх підприємств, установ, навчальних закладів і комунальних служб Умані. Створили штаб. За кожним керівником закріпили ділянку парку, за відновлення якої він відповідав особисто. Щодня на вранішніх планірках доповідали про хід робіт. На поновлення дендропарку виділили 1 млн крб.

— У "Софіївку" ходили з відрами і лопатами. Кожен мав по кілька метрів. Тоді вся Умань була піднята на відновлення. Я в той час працював на оптико-механічному заводі, — розповідає заступник міського голови Володимир Віблий, 61 рік. — Зранку поїхав на місце, де прорвало дамбу. Там було велике урвище. Жутка картина.

— Нас повністю зняли з пар, — згадує 46-річна Ольга Марно, яка в той час була студенткою. — Щодня ми ходили на ліквідацію стихійного лиха. Очищали парк від мулу. Його товщина була не менш як півметра. Намулу вивозили тисячі кубів.

Проектні інститути та будівельні організації Міністерства меліорації та водного господарства УРСР займались очищенням ставків.

— Деякі місця були так замулені, що машини та навантажувачі не могла туди проїхати, — розповідає директор "Софіївки". — Уманці приходили цілими сім'ями. Лопатами вигрібали намул і виносили відрами й на ношах. Працівники парку виходили на роботу без вихідних. За чотири місяці відреставрували понад 50 об'єктів, висадили велику кількість екзотичних і декоративних рослин. Практично все відновили.

Екскурсії в "Софіївці" почалися у другій половині травня.

 Лілія КУШНІРЕНКО

http://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_vidkriv-shuhlyadu-a-tam-dva-karasiki-plavayut-potop-u-dendroparku-sofijivka/429986