Із року в рік імідж Національного дендропарку «Софіївка» НАН України росте: сотні тисяч туристів з’їжджаються з різних куточків країни та світу в Умань, аби помилуватися шедевром садово-паркового мистецтва. Про те, які сюрпризи чекають на цьогорічних туристів, а також те, що залишається для більшості жителів і гостей міста за кадром, розповів директор дендропарку Іван Косенко.
 

— Іване Семеновичу, розкажіть, як «Софіївка» готується до цьогорічного туристичного сезону?

— Щороку визначаємо перелік завдань, які потрібно вирішити до відкриття. Так, у цьому році план підготовки до екскурсій нараховує 170 пунктів. Ще 76 пунктів стосуються догляду за парком. Розписуємо усе до дрібниць: від капітального ремонту об’єктів до обрізання дерев і кущів. Щороку «освіжаємо» малі архітектурні форми. Також оглядаємо ставки. Наприклад, нещодавно, приспустивши воду в Нижньому ставі, виявили, що східці, які ведуть від павільйону Флори, дуже підмило. Довелось їх повністю реконструювати. Також цього року капітально відремонтували башти на вході на вулиці Садовій. Востаннє їх ремонтували більше тридцяти років тому. Окрім того, в Партерному амфітеатрі дещо змінили композицію. Якщо раніше  в кожній композиції був один ромб, то тепер, зменшеними конфігураціями, їх по п’ять. А ще в цьому році висадимо в різних куточках парку більше п’яти тисяч кущів і дерев та майже двадцять тисяч квітів, у тому числі — близько п’яти тисяч багаторічних.

— Що нового «Софіївка» презентує туристам?

— Нині працюємо над створенням сирінгарію (саду бузку). Ми почали цю роботу ще три-чотири роки тому. Висадили його за Лісовим озером. В майбутньому це буде другий за кількістю сортів і видів бузку, після київського, сирінгарій на Правобережжі. Окрім того, вже цього року туристи зможуть помилуватись магнолієвим садом. Композиційно розділили його на кілька частин. Одна з них — поблизу урочища Грекова балка, інша — поблизу Звіринцю. Відновимо й старовинний колодязь. Лабораторні дослідження показали: у ньому найчистіша в місті вода. Про його існування ми знали давно. А минулого року під час реконструкції  Звіринця, таки вирішили його розчистити, щоб усі охочі могли спробувати чисту воду з нього.

— Скільки коштуватиме вхід до парку цього року?

— Ми вирішили ціну не змінювати. Вартість квитка для дорослого становитиме 25 гривень, для школяра — 15. Вартість квитка з екскурсією: для дорослих — 40 гривень з особи, дітей шкільного віку — 25.

— Коли відкриється сезон?

— Традиційно сезон розпочинався 1 травня. Проте цієї весни він «стартує» 20 квітня. Нині парк переживає не найкращі часи, потрібно заробляти. Наш колектив — це 248 чоловік. Із них лише близько 140 — «бюджетники». Заробітну плату для решти оплачуємо зі спецрахунку, який наповнюємо самотужки. Державної підтримки, якою вона має бути в ідеалі, не отримуємо. З держбюджету фінансується лише заробітна плата «бюджетникам».  А за енергоносії щомісяця ми сплачуємо кілька сотень тисяч гривень. 2012 та 2013 роки — найважчі в фінансовому плані для парку. Через економічну кризу в країні зменшилися і наші  доходи. Так, якщо раніше ми реалізовували на цей час до 300-400 тисяч одиниць посадкового матеріалу, а в кращі роки і до 600 тисяч, то цьогоріч  реалізували менше 100 тисяч. У 1980-ті роки я не знав, як ділити ті кущі троянд чи сажанці дерев, аби догодити всім, хто хотів купити. Нині — не можемо продати. Якщо в 1996 році за рахунок торгівлі провели капітальний ремонт однієї частини адмінбудівлі,  то сьогодні ми про таке лише мріємо.

— Чи вирішилося проблема зі зворотним водопостачанням?

— Ми не встигли добудувати греблю від Мегомметрівського ставка. На жаль, у 2012  році на це гроші не виділялися, роботи «заморозили» до кращих часів. До речі, проблеми з водопостачанням парк мав ще в ХІХ столітті. Історики того часу писали, що в засушливі роки водограї та фонтани не були такими повноводними, як зазвичай, і відкривалися вони лише у святкові та вихідні дні. Останні років сім шукаємо вихід із ситуації. Спочатку розчистили водозабірні джерела. Згодом підняли на тридцять сантиметрів рівень води у верхньому ставку — перекачали її туди з гранітного кар’єра Карпівка. Але це не покращило ситуацію настільки, як ми сподівалися. Тільки система зворотного водопостачання вирішить проблему остаточно. До речі, гідросистема «Софіївки» є унікальним зразком інженерного мистецтва. Водограї не мають насосів. Навіть фонтан «Змія» працює за рахунок тиску води у верхніх ставках.

— Останні роки кількість туристів зменшилася чи збільшилась?

— Кількість екскурсій зменшилася. В 2011 році ми мали їх 4300, а в минулому — 3700. Раніше багато туристів їхало з Росії. Нині ж гості із закордону — це переважно французи та невеликі групи польських туристів. Проте кількість відвідувачів (тих, хто проходить в парк по квитках, тобто без екскурсовода), збільшилась у 2011році : їх було 195 тис., а в 2012 – 198 тис.

— Які роки можна назвати «зірковим часом» для парку?

— Це період з 1994 по 2000 рік. Тоді йшла підготовка до святкування його 200-річчя. Була солідна підтримка держави. В ті роки вдалося чимало зробити.

— Які зміни чекають на парк у найближчі роки?

— Нещодавно ми  підготували літературний огляд з історії парку. Такі огляди ведуться постійно. Проте цього річ ми звернули увагу на те, як виглядала «Софіївка» в ХІХ столітті. Опрацювали понад вісімдесят джерел. Виявляється, що тоді парк славився газонами та квітниками, а не кремезними деревами (нині «Софіївка» є пам’яткою світового садово-паркового мистецтва пейзажного стилю — прим авт.). З 1929 року, коли «Софіївка» отримала статус заповідника, за наступні десятиліття частини парку просто заросли. Це перетворило його в приміський лісопарк. Тому нині ми міняємо підходи щодо догляду за рослинністю. Ставиться завдання — створити освітленні місця, де можна оформляти газони та квітники, висаджувати екзотичні дерева. Раніше наприклад, від оранжереї можна  було побачити фонтан «Змія» і павільйон Флори.

— Скільки триває Ваш робочий день?

— Не менше дванадцяти годин. О сьомій ранку біля головного входу з вулиці Садової на мене чекають керівники, відповідальні за роботу дендропарку. Йде коротка нарада. Після цього я обходжу парк і о дев’ятій ранку заходжу в кабінет. До речі, і в суботу, і в неділю теж обходжу парк.  Додому раніше сьомої вечора не йду. Бо лише після 17.00, коли всі розходяться і ніхто не відволікає, можу зайнятися науковою роботою.

— Ви керуєте парком 33 роки. Чи пам’ятає перші дні після призначення на посаду?

— Пам’ятаю. Мене призначили 1 квітня. Наступного дня тодішній директор передав ключі, познайомив з колективом. А у ніч з 3 на 4 квітня почалася сумнозвісна повінь, яка майже знищила «Софіївку». За підрахунками фахівців, приплив води в ставки парку був настільки великий, що, якби навіть за два тижні до стихійного лиха були повністю відкриті всі водопропускні споруди на водоймах, вони були б не в змозі «справитися» з такою кількістю води. Але був упевнений — відбудуємо. Зібрали керівників усіх підприємств, установ, навчальних закладів і комунальних служб Умані. Створили штаб. За кожним закріпили ділянку парку, за відновлення якої він відповідав особисто. На поновлення дендропарку виділили мільйон карбованців. Уманчани приходили сім'ями. Лопатами вигрібали намул і виносили відрами й на ношах. Працівники парку виходили на роботу без вихідних. За чотири місяці реставрували понад півсотні об'єктів, посадили велику кількість екзотичних і декоративних рослин. Майже все відновили.

— Про що мрієте?

— Мрію, аби такі установи, як  наш дендропарк, відчували державну підтримку. Адже «Софіївка» — це не тільки парк, а й науково-дослідний інститут НАН України. Також хочеться, щоб уманчани з більшою відповідальністю ставилися до нашої роботи. Бо, наприклад, ми вже стомилися приварювати чавунні решітки — все металеве крадуть, так  як і рослини, які ми привозимо із зарубіжних і вітчизняних експедицій.
 

Лілія Кушніренко