На території Уманського національного університету садівництва з’явився пам’ятник – білосніжна постать жінки. Гарне зосереджене обличчя, в руках – книга. Хоч довкола зима, сніг припорошив вічнозелені кущі, здається, наче стоїть жінка серед поля і вітерець колише біля її ніг пшеничне колосся. Пам’ятник має назву «Альма матер». Це – подарунок рідному вишу від випускників агрономічного факультету 1982 року. Про це інформує “Черкаський край”.

Містечко старовинного уманського вишу засноване в середині ХІХ століття за зразком університетів західної Європи. Тут навчальні корпуси і гуртожитки, аудиторії – вікнами в сади, в Софіївський парк. Оранжереї, наукова бібліотека – справжня скарбниця. Атмосфера тут особлива діловита і водночас тепла, як у сім’ї. Адже значна частина професорсько-викладацького складу вишу – теж колишні вихованці цього вишу. І вчаться студенти за підручниками, які написали їх викладачі. Відтак характерною особливістю вишу багато років залишається співдружність, міцні зв’язки з випускниками. Агрономи, екологи, економісти, садівники, бухгалтери, фінансисти з уманськими дипломами працюють у різних кінцях України і за кордоном. Роблять успішну кар’єру у європейських корпораціях аграрного профілю, багато хто налагоджує власний бізнес. І при цьому контакти з «альма матер» — постійні. Успішні господарства, агрофірми і підприємства, де працюють випускники кожного року приймають на практиктику з рідного вишу. Молоді фермери частенько звертаються за консультаціями, порадами до своїх професорів. Колишні випускники – постійні учасники науково-практичних конференцій. Кожного літа в останню суботу червня в університеті – збір випускників по п’ятиріччях. Цей день зворушливого побачення з юністю, зустрічі давніх друзів теж має столітні корені. Вперше зібралися в цих стінах вихованці уманського училища землеробства і садівництва рівно 120 років тому – у грудні 1894 року з нагоди піввікового ювілею навчального закладу. Саме тоді започаткована традиція постійних зв’язків «альма матер». Приміром, колишні випускники створили фонд допомоги, в т.ч. стипендію імені Святих Кирила і Мефодія.

Нині в університеті активно працює асоціація випускників (громадська організація, яка об’єднує колишніх вихованців – патріотів «альма матер», яку очолює проректор Іван Мостов’як. Асоціація має представництва у Черкаській, Кіровоградській, Вінницькій та Київській областях. Нещодавно університет відзначив своє 170-річчя. Саме з цієї нагоди випускники агрономічного факультету 1982 року зробили рідному вишу подарунок – пам’ятник.

— Спочатку була думка поставити на території університету пам’ятник українському агроному, — розповідає ініціатор акції випускник 82-го, нині професор Григорій Господаренко. – Потім запропонували проект монумента жінці-трудівниці. Отак у суперечках і народилась ідея пам’ятника «Альма матер» в образі жінки серед рідного поля. Були, звісно, сумніви: чи ж до пам’ятників, коли йде війна, дошкуляє криза? Але таки довели задум до кінця – поставили, увічнили нашу «альма матер». Скромний, невеликий, з білого піщаника, тому що частину зібраних коштів передали для учасників АТО.

Пам’ятник «Альма матер» урочисто відкрили грудневого дня, у присутності всіх випускників, які змогли зібратися того дня в Умані.

— Стоїть жінка серед дослідного поля, в руках – блокнот для нотаток. Волосся її розвіває вітер із заходу, — сказала, відкриваючи пам’ятник ректор університету професор Олена Непочатенко (до слова, також випускниця рідного вишу). – А західні вітри приносять в наш край рясні дощі – гарантію багатих врожаїв. А значить – достатку і миру.