10 березня, із нагоди 69-ї річниці з Дня визволення Умані від німецьких загарбників, уманські пошуковці вшанували пам'ять про загиблих Поминальною літургією та запаленням «Свічі пам’яті».
- Незважаючи на несприятливі погодні умови пошуковці Громадської організації «Народна пам'ять Уманщини» зранку зібралися біля воріт Свято-Успенської церкви, аби взяти участь у Поминальній літургії в пам'ять про загиблих визволителів нашого міста, -  зазначає регіональний представник ВГО «Союз» Народна пам'ять» в Умані Владислав Риндюк. - Для уманських слідопитів вже стало традицією покладання квітів та вінків до могил загиблих воїнів. Після завершення офіційної частини, активісти організації провели розширене засідання-нараду, на якій узгодили план роботи організації на найближчий квартал.
Ще однією важливою подією для пошуковців стало освячення у стінах  Свято-Успенської церкви  прапору організації:
- Віримо, що освячений прапор буде слугувати нам православним оберегом, що нестиме успіх у пошуку та увічнення пам’яті полеглих. До речі, підбір кольору полотна стягу, його оздоблення – все підлягало довгому обговоренню перед прийняттям спільного рішення. Православні символи, що оздоблюють прапор, є фрагментами вишитого золотою ниткою оздоблення закладки до Євангелія,  які по благословенню Церкви, ми розмістили на своєму стягу.
Історична довідка:
У січні 1944 року на Правобережній Україні почався широкий наступ радянських військ. Він привів до розгрому угрупування німецько-фашистських військ в районі Корсунь-Шевченківського. В період  завершення операції у Верховного Головнокомандувача зародилась ідея розгорнути новий великий наступ силами 1-го , 2-го 3-го Українських фронтів, з метою визволення всієї території Правобережної України. І Умансько-Ботошанська операція, що розпочалась  5 березня 1944 року о 6 годині 50 хвилин - сильною артилерійською підготовкою, що стала складовою частиною цього наступу. Долаючи бездоріжжя і опір ворога на 3-й день солдати радянської армії вийшли до річки Гірський Тікич прорвавши оборону противника, а на кінець 9-го березня - на рубіж Христинівка - Умань.
Місто Умань було опорною базою німецьких військ, тут знаходились потужні сили ворога. За наказом німецького командування Умань була зарахована до „міста-фортеці" і готувалась до стійкої оборони. Довгий час велись інженерні роботи , будинки на окраїнах пристосовувались під вогневі точки. На дзвіницях і горищах встановлювались кулемети і спостережні пункти. В дворах , на вулицях і в тупиках розміщувались численні засади автоматників.
Увечері 9-го березня наші війська підійшли до Умані і зав'язали бій з військами противника. Штурм міста вівся з трьох сторін. 16-й танковий корпус під командуванням генерал-майора Дубового, оволодівши Війтівкою (нині село Родниківка), наносив удар на північно-західній окраїні. 3-й танковий корпус, взявши село Дмитрушки, наступав на східній і південно-східній окраїні, а 11 танкова бригада на чолі з підполковником Кошаєвим наступала з півночі. Для посилення дій 881 полку командування 3-го танкового корпусу направило із свого резерву танкову роту Увечері 9-го березня рота Мельникова зайняла бойові позиції по вулиці Жовтневої революції і перекрила дорогу фашистським військам до відступу.
Умань було звільнено 10 березня 1944 року. Батьківщина високо оцінила мужність учасників визволення Умані. Високого звання Героя Радянського Союзу були удостоєні 28 воїнів. Під час боїв за Умань загинуло  455 воїнів. Після визволення Умані радянські війська змогли продовжити наступ на захід. 

                                        текст Влада Радова фото надані Владиславом Риндюком