Якщо депутати приймуть законопроект «Про заборону оптової і роздрібної торгівлі, окрім комісійної, уживаних текстильних виробів, одягу і взуття» то в Україні зникнуть секонд-хенди.

Днями народний депутат від партії "Батькивщина" зареєстрував у Верховній раді України законопроект "Про заборону оптової і роздрібної торгівлі, окрім комісійної, уживаних текстильних виробів, одягу і взуття". Тобто прийняття такого закону заборонятиме роботу магазинів «Секонд-хенд»
За його словами діяльність таких магазинів негативно впливає на розвиток, як вітчизняної легкої промисловості, так і економіки країни в цілому. На його думку, якщо цей законопроект буде ухвалено, то він приведе до збільшення обсягів виробництва високоякісного одягу і взуття для споживача України.
 

Нещодавно в нашій Умані з’явилося щонайменше 10 нових магазинів під назвою «Секонд-Хенд» і це лише у центральній частині міста. А за законом ринку пропозицію визначає споживач. Кореспонденти «Умань.Інфо» вирішили поцікавитися, що сьогодні для уманчан одягатися з других рук  і чи врахований новим законопроектом реальний стан речей.
-  Нерідко коли їду на роботу через вікно маршрутного таксі доводиться спостерігати, як близько сотні людей і похилого віку, і молоді стоять коло крамниць «Секонд-хенду», спочатку не одразу здогадалася чому так людно коло дверей, а от повертаючись з роботи звернула увагу, що на дверях магазину саме цього дня відбувається поповнення товару, – говорить уманчанка Людмила.
Що таке для уманчан одягатися у відділеннях «Секонд-хенду» спосіб знайти ексклюзивну річ чи таки наслідки суттєвого «покращення» життя?
- Секонди зовсім недавно зацікавили мене – говорить уманська студентка Наталя. - Просто кілька моїх одногрупниць показали речі, які їм вдалося знайти серед кучугур секонд-хендовського одягу. Досить цікаві та в охайному стані. Спочатку насправді було не по собі. Та коли порівняла вартість нової сорочки і тієї, що купила на секонді, зрозуміла, що в такий спосіб трохи урізноманітнювати свій стиль буде легше. Адже хочеться іноді виглядати по-новому, у незвичному образі, а серед речей з Європи легше знайти не «базарний» варіант. Та і ціна у 15 грн., це на 150 і не 200, а носяться нічим не гірше.
56-річна Марина Василівна каже,що ніколи не вдягнула б одягу  з других рук.
- Якби не було скрутно, не змогла б себе пересилити та купити одяг в такому магазині. Як на мене, то краще кілька речей купити нових,ніж купу ношених. Не можу сказати, що я вдягаюсь в дорогих магазинах. Купую речі, як і більшість, на ринку. Але я знаю – вони нові. А в секон-хенді не знаєш, що за людина одягала їх перед тобою. Проте не засуджую людей, які одягаються в таких магазинах. Адже є сім'ї, що живуть на 1,5-2 тисячі на місяць. А як вдягнути себе і дитину, коли отримуєш таку заробітну плату???
Деякі громадяни взагалі звинувачують владу у відірваності від реального життя населення.
- Секонди потрібні, тому що 90% населення бідняки і купувати фабричне просто не зможуть. Закриють секонди і людям не буде чим прикрити тіло. Якась неправильна і відірвана від реалій політика в державі. Хоча чому дивуватись нардепи 90% часу відпочивають на курортах за кордоном, їм не до народу, – скаржаться жителі міста.
 

На жаль, вже нікого не здивуєш тим, що у Європі при середньому доході 1500-1700 євро на місяць якісний одяг родини купують і оновлюють без суттєвих втрат для сімейного бюджету. Українцям же ж доводиться обирати або новий одяг, або більш раціональне харчування. Тому на сьогодні магазини секонд-хенду в Умані ширяться і покупців у них день від дня стає все більше.
- Не дивлячись на психологічний фактор, адже уманчани звикли у переважній більшості одягатися у нові речі, – говорить одна із продавчинь магазину «Секонд - хенд». - Проте зважуючи на суму заощаджених коштів покупців щодня стає більше. Людей цікавлять найрізноманітніші речі: плаття, рубашки, джинси, полувери, туніки, ремені.
Врешті-решт, одягати, чи ні речі з секонд-хенду - індивідуальний вибір кожного.
Але статистика минулого року вражає: виявляється, ношений одяг купують близько 85 відсотків українців. Експерти кажуть, що завдяки такій популярності секонд-хенд входить до тридцятки бюджетоутворюючих галузей країни. Також на початку 2011 року реальна ціна секонд-хенду була піднята з 0,8 долара за 1 кг до супермаксимальної $ 2,44 / кг. за словами експертів, дане подорожчання було спровоковане штучно в результаті чого у виграші опиняються і постачальники секонд-хенду, і чиновники. У програші – тільки держава. Лише за 5 місяців 2011 року в Україну було ввезено понад 35 млн кг секонд-хенду  фіксовані корупційні ставки складають  $ 0,15-0,17 / кг, в результаті чого на розмитненні секонд-хенду в січні -травні 2011 року в тінь пішло 5,25 – 5,95 млн доларів.
До речі: за даними Держкомпідприємництва, у 2009 році  в Україну було ввезено 73,5 тис. тонн товарів групи «second hand» на суму 57 мільйонів доларів. За півроку у 2010-го було ввезено майже 40 тисяч тонн таких товарів на суму 39 мільйонів доларів.
За даними комітету, 80% товарів «second-hand» ввозиться в Україну як гуманітарна допомога, яка звільняється від сплати митних платежів, і не може бути використана в комерційних цілях. А за словами державотворців під прикриттям товарів «second hand» часто  в Україну везуть контрабанду. Так, наприклад, завозиться новий одяг, без сплати держмита який потім продається за комерційними розцінками.
Довідка
Second Hand - у перекладі з англійської «друга рука» - це поняття з'явилося в старій добрій Англії, коли королі, на знак подяки або в нагороду наближеним особам дарували одяг з королівського плеча. Особа, яка отримувала такий подарунок, називалася "друга рука" (second hand).
Поняття «секонд-хенд» у нашому сучасному розумінні з'явилося понад століття тому. Спочатку, з метою допомоги бідним, більш забезпечені городяни здавали непотрібний одяг, тим самим рятуючи себе від купи непотрібних речей. З часом з'явилися люди, готові недорого купувати вживаний одяг. У відповідь на попит, що виник, народилася і пропозиція. Знайшлися кмітливі ділки, які стали організовано збирати і продавати одяг секонд-хенд. Так секонд-хенд перетворився на бізнес.
  Згідно із дослідженням міжнародної компанії Gfk, проведеним у 42 країнах Європи, у 2013 році середні витрати європейців становитимуть майже 13 тисяч євро, тоді як середні витрати українця складуть вдесятеро менше - близько 1,3 тисячі євро.
Україна з такими показниками потрапила до десятки країн-сусідів ЄС, громадяни яких витрачають менше четвертої частини того, що витрачає середній європеєць. До цієї категорії також входить одна країна-член ЄС - Болгарія, а також Білорусь і Молдова.
В Україні  є невеличкий середній клас, який живе за більш-менш європейськими мірками. Є надбагаті люди, яких в більшості країн Європи взагалі немає. І є величезна частина населення, яка живе у злиднях, яка не те, що валюти не купує, а яка часто виживає за рахунок натурального господарства - своїх городів, корів. -  зазначає старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE  Володимир Дубровський в одному зі своїх інтерв’ю для сайту bbc.co.uk 

                                                                                                      текст і фото Влада Радова