Чоловік понад двадцять років працює на «етнографічній ниві»: викладає вишивку в університеті, та веде тематичну студію:
- А ще  колекціоную давній український одяг і рушники. Почалось все із сорочок. Було цікаво працювати з таким матеріалом, але сорочку українки носили як спідній одяг, тому, що логічно, далі почав досліджувати інші елементів одягу. І результат моєї роботи –  перед вами, - ділиться етнограф, - у 2003 році мені запропонували взяти участь у гранті «Семантика українських вишиваних рушників», який відбувався в Америці (Філадельфія). Тоді ми заявили світові, що українці знають свою культуру і вподобання предків!
Перша виставка митця пройшла ще 1994 року у київському музеї Тараса Шевченка.
- Ми ще хочемо відродити традицію вишиванок, аби вони увійшли якщо  не до буденного, то хоча б до святкового гардеробу українок, - продовжує Юрій Мельничук, -  шкода, що молодь не знають своєї вишивки!  Червоний орнамент  хрестиком на рукавах – ось і всі знання. Нажаль, це дуже прикрий стереотип.

Окрім українського одягу на виставці були представлені ляльки у вишитому вбранні. Колекціонер пояснив, що ляльковий одяг зроблений за зразком людського, зменшений у 3,5 рази.
Виставка проходить щоденно у приміщенні Уманського художнього музею.  Триватиме вона до кінця вересня.

Дар’я Дяченко