Нещодавно на Черкащині відсвяткували стародавнє свято Купайло, весілля води і вогню. Звідусіль до села Леґедзино з’їхалися ті, хто любить і поважає українську культуру, традиції та з повагою ставиться до вірувань своїх предків.

На святкуванні було чимало розваг, але одим із найцікавіших номерів у програмі став показ колекції дитячого автентичного одягу, яку представила майстерня “Аденчик-Баденчик” Вікторії Щербань. Діти демонстрували багаті, яскраві образи, наповнені самобутністю української культури.

На жаль, лише напередодні показу ми дізналися, що авторка колекції народилася на Уманщині. У своєму вступному слові Вікторія Щербань розповіла, як тривалий час проживала за кордоном, там займалася власною справою, створила родину, але рідне коріння кликало її додому і не давало забувати, хто вона є.

Жінка полишила все та поїхала до села Краснопілка Уманського району, де колись прабабуся навчала її дитячих потішок і примовляла лічилочку: “Аденчик-Баденчик поїхав по зайчик…”. Саме цей містичний “Аденчик-Баденчик” став продовженням зв’язку між минувщиною та сьогоденням і втілився у колекції одягу. А в старій бабиній хаті тепер розташована майстерня.

Втілити задумане авторці допомагають двоє майстринь. Спільно вони відшукують старовинні фото, замальовки, де зображені діти, і повністю відтворюють їх образи. Одяг шиється лише з дорогого якісного матеріалу, всі види вишивки виконані вручну, тому такий наряд і коштує, відповідно, дорого. Але й тут прослідковується зв’язок поколінь, адже раніше одяг купувався якісний і передавався від старшого до молодшого.

Головна ідея колекції: зламати нав’язаний стереотип, що українське національне – це щось другосортне і сороміцьке. Одяг приховує в собі ідентифікацію та самовираження окремого народу, українці теж повинні навчитися позиціонувати себе як окремий народ і перестати соромитися цього.

Джерело: Рідний край