В Умані часто можна зустріти старовинні автомобілі в досить непоганому стані, близькому, принаймні зовні (колір, ковпаки коліс, декор тощо), до тієї епохи, коли їх випускали. Приміром, сфотографовані на вулицях міста «Побєда» 50-х років, «Волга» 50-60-х, «козлик». Трапляються і машини з «чорними» номерами радянського зразка:

Або ось такий самоскид ГАЗ-93А. В робочому стані. Такі вантажівки на шасі популярного ГАЗ-51 випускали спочатку в Одесі, а пізніше в Саранську в 50-60-х роках минулого століття. Автомобіль міг перевозити за раз трохи більше двох тонн вантажу.

Щоправда, трапляються й «тюнінговані» версії радянських авто. Чому в лапках – тому що рівень «тюнінгу», як правило, далекий від професійного. Тому авто втрачають свій шарм, перетворюючись на «попсу», яка має мало спільного з дійсно раритетними екземплярами:

Подобається «ловити» автомобілі, які зовні нічим не виділяються з транспортного потоку, але є цінними з точки зору автомобільної історії. Приміром, ось цей бусик – родом з Польщі. В 70-80-х роках їх імпортували до Радянського Союзу, де відчувався гострий дефіцит пасажирських мікроавтобусів та «легких» фургонів:

Або ось цей знімок. На перший погляд – звичайний «уазик». Хоча насправді це автоклуб. Такі випускали в Краснодарі, що в Росії. Подібні автомобілі використовували для перевезення артистів та ідеологічних бригад (в СРСР цьому надавали велику увагу) у віддалені села:

Подобається фотографувати автобуси. Приміром, цей – маловідомої чеської фірми «ОАСА». Рідкість на батьківщині, не кажучи вже про Україну, де подібних — одиниці:

А ось… Ні, не «Мерседес». А «ПАЗик», яких багато на маршрутах міста. Щоправда, перероблений, з вклеєним склом, оригінальними панелями кузова та кольором. Спілкувався з друзями на автофорумі. Так ось: ніхто з фахівців не зміг пояснити, коли, як і для чого «прокачали» звичайну маршрутку =)

А ще під Уманню натрапив на шкільний автобус, якому в 2012-му виповнилося… тридцять років. Ветеран:

Ловлю в об’єктив і рідкісні сучасні моделі. Наприклад, думаєте, це американський «Джип». Нічого подібного. Насправді — «РОКСТА» маловідомої в наших краях південнокорейської фірми «АСІА».

Ну, і звісно в центрі уваги завжди американське «залізяччя»:

Але головний «трофей» — саморобний автомобіль. В Радянському Союзі існувала ціла індустрія умільців, які, за постійного дефіциту автомобілів, вирішували проблему власних чотирьох коліс самостійно. Зверніть увагу: перед нами купе. Дизайн нагадує подібні французькі та італійські авто 70-х років. От тільки радянський автопром нічого подібного не пропонував:


                                                                                                                               Підготувала Дар’я Дяченко