Уманський підполковник у відставці Леонід Франченко попри свій поважний вік веде активний спосіб життя. Він пише книги, багато подорожує, рибалить за полярним колом та…. щороку підкорює нову гірську вершину.

«Умань.Інфо» продовжує серіал про людей, для яких на пенсії  життя тільки починається.

Життя – як серіал

Свою кар’єру Леонід Франченко розпочинав з посади слюсаря-монтажника. Саме йому жителі міста дякували за гойдалки у центральному парку, на яких виросло не одне покоління уманчан. Пізніше була школа міліції, де Леонід вивчав тонкощі юриспруденції.
     - За 27 років роботи оперативником побачив багато. Сюжетів набралось би на непоганий серіал, - запевняє він. - Ідею зібрати всі мої розповіді в одну книгу подала журналіст Валентина Устинова. Допомагала з редагуванням.
І 5 років тому світ побачила перша книга «Розповіді уманського опера». Колишній начальник карного розшуку Леонід Франченко на двохстах сторінках  виклав азарт переслідувань, ризику і напружене змагання двох світів – міліцейського і кримінального.
     - Книга зацікавила багатьох, тому після першого видання було друге – доповнене і перероблене. На її сторінках зібрано близько півсотні реальних історій із життя уманських оперативників.
На Уманщині «водилися» і свої Соньки Золоті Ручки, бідні мільйонери, багаті жебраки і навіть… Остапи Бендери.
Зараз чоловіка мало цікавить кримінальне життя Умані. Зазначає – все змінилось, дещо на гірше, дещо на краще.
      - Хуліганство зараз – не те, що раніше. За моєї роботи нерідко були грандіозні конфлікти серед районів. Нерідко справа завершувалась поножовщиною.

«Об’їздив усі Городниці України»

Родом Леонід Якович із села Городниця, що за кілька десятків кілометрів від Умані.
Під час однієї з подорожей світом у нього виникла ідея написати книжку про свою малу Батьківщину. Тому другу книжку Леонід Франченко присвятив історії рідного села. «Моя Городниця» вийшла у 2010 році. На сторінках видання чоловік розповідає про історичні моменти ХІХ – ХХ сторіч та про найколоритніших мешканців села.
     - Я бачив багато прекрасних місцин по світу. Але щоразу згадується моє рідне село, густі ліси та річка Ятрань.
А цього літа Леонід Якович вирішив об’їздити всі українські Городниці.
     - Нарахував їх вісім. Просто шукав на карті. В кожній Городниці зупинявся, спілкувався з людьми, цікавився історією села. Надзвичайно цікава виявилась поїздка! Хоч і усвідомлюю, що моя Городниця  -найкраща, але мені дуже запам’яталась Городниця в Гусятинському районі Тернопільської області.
Додає:
     -Поблизу Городниці виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, культури кулястих амфор, комарівсько-тшинецької, черняхівської та давньоруської культур. Село вирізняється благодатністю, адже на півтори тисячі населення у селі діє три церкви і дві каплиці, не враховуючи фігур святих.

Замість моря – гори

З виходом на пенсію чоловік…почав жити. Поки інші уманчани обирають для відпочинку теплий берег моря, Леонід Франченко вирушає на північні моря та найбільше полюбляє підкорювати гірські вершини. Пенсіонер вже підкорив всі найбільші вершини України, та найбільш важкою було подолання 3746 м Кавказької гори Кічі-Калачі. Ще одне захоплення Франченка – рибалка.
     - Найбільше люблю рибалити за полярним колом, - зізнається він. - У Норвегії просто дивовижні озера! Вони не лише багаті на рибу, а й напрочуд гарні. А от найбільшу рибу спіймав в Карелії, на  річці Кемь. Це був 12-ти кілограмовий сом, якого я традиційно упіймав на жабу.
Нині ж підполковник у відставці мріє відвідати Кубу – батьківщину легендарного революціонера ЧеГевари.
     - Подорожую разом з сином. Об’їздив з ним пів континенту. Під час подорожей живемо в спартанських умовах : спимо в палатках, готуємо на вогні, вмиваємось холодною водою. Але саме в такі екстремальні моменти розумієш – ти живеш, і життя після виходу на пенсію не закінчується, - завершив розмову він.
                                                                                           
                                                                                                                                            Ріка Гордашевська