Уманська акробатка Олеся Павлишина повернулася на арену цирку після важкої травми та зустріла свою любов.Крім того, дівчина була номінована на премію «Гордість країни», організовану Фондом Віктора Пінчука, каналом «СТБ» та газетою «Факти».

Олеся Павлишина отримала важку травму на манежі цирку. Після цього вона заново вчилася ходити, говорити, тримати в руках ложку і виделку, підносити до рота чашку...

– Я дуже довго лікувалася в лікарнях, ліві рука і нога не працювали, була порушена координація рухів, мене постійно переслідували страшні болі, – згадує Олеся. – Лікарі казали, що про кар'єру артистки годі й думати, однак їх слова мене не переконали. Так, бувало, я впадала в депресію, але навіть у найтяжчі хвилини не втрачала віри в те, що повернуся на арену. Я взагалі завзята. Коли почала підводитися з ліжка, пересувалася, спираючись на ходунки, потім – тримаючись за стіни... Ще як слід не одужавши, пробувала потроху тренуватися. Номер у жанрі ілюзії з елементами акробатики, з яким прийшла на шоу «Україна має талант!», підготувала всього за два місяці.

Член журі конкурсу Слава Фролова сказала тоді Олесі:

– Воля повернутися до життя – це теж талант. Кажу вам «так». Однак колеги Слави Ігор Кондратюк і Влад Яма заявили, що над номером варто було б ще попрацювати і прийти в майбутньому році. І тоді втрутилася ведуча Оксана Марченко.

– Панове судді, я вас ніколи ні про що не просила, – заявила вона, вийшовши з-за куліс на сцену. – Ігоре, прошу дати Олесі шанс – зараз їй це дуже потрібно.

– Сльози навертаються на очі, – відповів Кондратюк. – Олесю, я кажу тобі «так».

– Після цього в моєму житті відбулося дуже важлива і радісна подія – нещодавно я вийшла заміж за акробата з Марокко Мурада, – говорить Олеся. – Зараз ми з ним завершуємо підготовку спільного номера. Наш сімейний дует назвали Duo Miri. Плануємо в наступному році разом виступити на шоу «Україна має талант!»

– Де ви познайомилися?

– Минулого літа мені запропонували попрацювати в цирковій програмі на одному з курортів в Туреччині. Артистів запросили з декількох країн. Мурад виступав у складі чоловічого тріо акробатів. Коли ми познайомилися краще, вирішили спробувати разом репетирувати. Я погодилася, адже Мурад мені відразу сподобався. Робота в парі ладналася, проте існував мовний бар'єр. Я розмовляю українською, він – на марокканському діалекті арабської. Ми обидва майже не володіли англійською, тому довелося терміново вчити цю мову. Я не розлучалася з розмовником, увесь час заглядаючи в нього, щоб знайти потрібні фрази. Зараз ми з чоловіком вже досить вільно спілкуємося. Час від часу вставляю в мову українські слова – нехай Мурад хоча б трохи знає нашу мову. Наприклад, він відмінно запам'ятав слово «картопляники», адже це його найулюбленіша страва української кухні. Взагалі йому подобається все, що готують в Україні, крім риби. Воно й зрозуміло – його країна омивається Атлантичним океаном і Середземним морем, тому на столі марокканців багато риби, вони чудово її готують.

Спільні репетиції допомогли нам з Мурадом пізнати один одного. Я побачила: ця людина романтик, але у всьому, що стосується роботи, відрізняється вимогливістю і дисциплінованістю. Ці якості мені дуже імпонують. Спочатку ми просто дружили. У вільний час ходили на море. Одного разу він зробив мені сюрприз – влаштував пікнік. З кожним днем все більше наростало відчуття, що ми закохуємося одне в одного. Однак термін контракту з роботодавцем спливав. Довелося розлучитися, але щодня ми спілкувалися по скайпу. Коли коханий повернувся додому з гастролей, запросив мене приїхати в Марокко. Я прилетіла, а через кілька днів він зробив мені пропозицію.

– Вам довелося змінити віру заради заміжжя?

– Ні. Ніхто цього не вимагав від мене. Взагалі, Марокко європеїзована країна. Скажімо, місцеві дівчата одягаються, як і наші. Мені дуже імпонує те, з якою повагою марокканські чоловіки ставляться до своїх жінок – відчуваєш себе королевою.

Мурад познайомив мене зі своїми батьками і сестрою. Почалася підготовка до весілля. Цим зайнялася мама нареченого. Повела мене в салон, де мені підібрали цілих три весільні сукні.

Зрозуміло, що релігійний обряд одруження в нашому випадку був неможливий. Оскільки я іноземка, нас розписали в суді. До речі, для цього довелося зібрати гору документів. У Марокко жінки, виходячи заміж, не змінюють прізвище, так що я залишилася Павлишиною.

– Після цього в моєму житті відбулося дуже важлива і радісна подія – нещодавно я вийшла заміж за акробата з Марокко Мурада, – говорить Олеся. – Зараз ми з ним завершуємо підготовку спільного номера. Наш сімейний дует назвали Duo Miri. Плануємо в наступному році разом виступити на шоу «Україна має талант!»

– Де ви познайомилися?

– Минулого літа мені запропонували попрацювати в цирковій програмі на одному з курортів в Туреччині. Артистів запросили з декількох країн. Мурад виступав у складі чоловічого тріо акробатів. Коли ми познайомилися краще, вирішили спробувати разом репетирувати. Я погодилася, адже Мурад мені відразу сподобався. Робота в парі ладналася, проте існував мовний бар'єр. Я розмовляю українською, він – на марокканському діалекті арабської. Ми обидва майже не володіли англійською, тому довелося терміново вчити цю мову. Я не розлучалася з розмовником, увесь час заглядаючи в нього, щоб знайти потрібні фрази. Зараз ми з чоловіком вже досить вільно спілкуємося. Час від часу вставляю в мову українські слова – нехай Мурад хоча б трохи знає нашу мову. Наприклад, він відмінно запам'ятав слово «картопляники», адже це його найулюбленіша страва української кухні. Взагалі йому подобається все, що готують в Україні, крім риби. Воно й зрозуміло – його країна омивається Атлантичним океаном і Середземним морем, тому на столі марокканців багато риби, вони чудово її готують.

Спільні репетиції допомогли нам з Мурадом пізнати один одного. Я побачила: ця людина романтик, але у всьому, що стосується роботи, відрізняється вимогливістю і дисциплінованістю. Ці якості мені дуже імпонують. Спочатку ми просто дружили. У вільний час ходили на море. Одного разу він зробив мені сюрприз – влаштував пікнік. З кожним днем все більше наростало відчуття, що ми закохуємося одне в одного. Однак термін контракту з роботодавцем спливав. Довелося розлучитися, але щодня ми спілкувалися по скайпу. Коли коханий повернувся додому з гастролей, запросив мене приїхати в Марокко. Я прилетіла, а через кілька днів він зробив мені пропозицію.

– Вам довелося змінити віру заради заміжжя?

– Ні. Ніхто цього не вимагав від мене. Взагалі, Марокко європеїзована країна. Скажімо, місцеві дівчата одягаються, як і наші. Мені дуже імпонує те, з якою повагою марокканські чоловіки ставляться до своїх жінок – відчуваєш себе королевою.

Мурад познайомив мене зі своїми батьками і сестрою. Почалася підготовка до весілля. Цим зайнялася мама нареченого. Повела мене в салон, де мені підібрали цілих три весільні сукні.

Зрозуміло, що релігійний обряд одруження в нашому випадку був неможливий. Оскільки я іноземка, нас розписали в суді. До речі, для цього довелося зібрати гору документів. У Марокко жінки, виходячи заміж, не змінюють прізвище, так що я залишилася Павлишиною.