Кава, музика та емоції - ось що змушує уманчанина Віталія Якименка малювати картини, які світяться в темряві. Свій псевдонім "Макака" він пояснює так: "Я просто люблю лазити по деревах".
Свою творчість Віталій відносить до категорії "просто малюй". За його словами, не потрібно мати художню освіту, щоб малювати картини. Треба малювати, те що виходить, імпровізувати.
- Джерелом мого натхнення була і залишається кава, - ділиться Макака, - Вісім років тому після ен-ного випитого еспресо я зрозумів, що як не почну малювати, то помру. Взяв фарби і почав малювати по шпалерах в себе вдома. В мене не було ніякого задуму. На голій стіні висів годинник і я зробив його оком велетенського кота. З-за батареї в мене виглядувало якесь дивне створіння. За кілька днів я перетворив свою кімнату у величезну картину. Докупив фарб, пензликів. І продовжив малювати на полотнах.
Віталій роздаровує картини друзям та знайомим. Інколи за них платять, але гроші не є наріжним каменем його творчості. Головне - повністю відобразити свої емоції.
- Спочатку я малював "темні", песимістичні картини. Потім мама порадила мені малювати так, щоб зображення викликало позитивні емоції. Я почав малювати флуорисцентними фарбами. Жодну картину не вставив в рамку. Я за творчість без рамок. Крім того, без них картина здається більшою і яскравішою.
Творити Віталію допомагає музика. Він слухає силі hardtechno, hardcore та psychedelic.
- У кожної людини свій ритм. Ритм рухів, ритм життя. Від ритму музики залежить швидкість мазка пензлем. Я і сам граю. Вдома в мене гітара, піонерський барабан, бубен, маракаси, скрипка, губна гармошка, сопілка, midi-клавіатура та варган. В музичну школу я не ходив, мені просто подобається імпровізація. Кожен інструмент вимагає зусиль і правильного дихання. Для мене це як динамічна медитація. Гра заводить в транс.
Свої полотна Віталій називає просто: "Метелик", "Равлик", "Сова мудрості". Улюблених картин у нього немає. За його словами, це як вибирати серед багатьох своїх дітей улюбленців. Про одну з робіт, яка одразу привертає увагу, говорить так:
- Я її називаю "Маска монстра" Усі носять маски. Часто це пов'язане з місцем нашої роботи. Я намалював звичайного продавця. Кожного дня ми стикаємось з ними. Але точно невідомо, хто ховається під маскою ввічливого і облесного консультанта. На моїй картині там ховається справжній монстр.