Судячи з коштів які виділяються на утримання сиріт, українська держава виконує свій батьківський обов'язок краще, ніж більшість громадян - щомісяця на одну дитину йде близько 5 тисяч гривень бюджетних коштів. Це в півтора рази більше середньої зарплати по Україні .

Біда лиш в тому, що левову частку цих грошей проїдають дорослі. Безпосередньо на потреби дітей (харчування, одяг, взуття іграшки, медикаменти і т. д.) йде не більше чверті виділених коштів, решта - зарплата персоналу, обладнання, ремонт та інше

Виходом з даної ситуації може стати патронат. З 2009 року через патронат в Білій Церкві, Броварах та Києві (містах - учасниках експерименту) пройшло 35 дітей. У середньому вони жили в патронатній родині три з половиною місяці. Тільки після того, як всі можливі варіанти вирішення проблем були випробувані, а батьки так і не проявили бажання повернути своїх дітей, питання позбавлення батьківських прав передавався до суду. Паралельно для дитини шукали нову сім'ю, починаючи з близьких родичів.

Жодна дитина після патронату не потрапила до дитбудну чи інтернату: для більшості були знайдені нові сім'ї, семеро ж повернулися додому до власних батьків . До того ж одна патронатна сім'я в середньому обходиться бюджету в 96 тисяч грн на рік. Ця сума включає щомісячну зарплату обох батьків (2200 грн кожному) та виплати на утримання дитини.

«Держава не поспішає поширювати експеримент у масштабах країни: за п'ять років проекту запрацювало лише п'ять патронатних сімей, - говорить заступник директора благодійної організації« Партнерство Кожній дитині», що займається проектом, Зінаїда Кияниця. Якщо за основу взяти досвід Броварів, де на 100 тисяч населення працює дві патронатні сім'ї, легко порахувати, що на величезну 45- мільйонну Україну їх потрібно не так вже і багато - всього 900. Патронат, як альтернатива інтернатним закладам, може не тільки скоротити кількість психотравм у дітей, але і вивільнити з державного бюджету чимало коштів.