Чемерис, Чимерис, Черемис, Чемерисенко... Предки українців, які мають таке прізвище, найімовірніше, походять із марійців – народу, який у часи Івана Грозного й пізніше Богдана Хмельницького славився не лише вільнолюбством і сміливістю, але й своєрідною військовою майстерністю. Зокрема марійські стрільці з лука вважалися тоді на сході Європи чи не найкращими...

Марійці, які нині населяють одну з волзьких республік Російської Федерації – Марій Ел, відомі під назвою «черемиси» ще з «Повісті минулих літ». Згодом вони опинилися у складі Казанського ханства, яке створило цьому лісовому народові цілком прийнятні умови для існування і розвитку. Тому в сутичках татар із московитами, що дедалі частіше зазіхали на казанські землі, більшість марійців ставала на бік татар. Після приєднання Москвою Казанського ханства у 1552 році спалахнула так звана Черемиська війна, яка тривала у своїй активній фазі аж до 1557 року. Серед усіх народів захопленої країни саме марійці чинили Москві найзапекліший спротив.
Боротьба марійців за незалежність й спричинила численну еміграцію цього народу в Україну. Німецький мандрівник Сигізмунд Герберштейн у своїх «Нотатках про Московію» розповідає, що у 1527 році московський государ переселив полонених марійців на західні кордони своєї держави. Це свідчення підтверджується аналізом генів сучасних жителів Курської області Російської Федерації, які мають властивий для марійців гаплотип. Звідти частина «черемисів» перебралася на українські землі Речі Посполитої. Марійський дослідник Сергій Свєчніков знайшов історичні свідчення про те, що марійці, перейшовши кордон, згодом спустилися вниз по Дніпру, де могли влитися до складу козацтва. Але це був лише перший струмінь марійської еміграції в Україну. Після взяття московитами Казані вони почали перебиратися сюди масово. Спершу марійці дотримувалися своєї традиційної язичницької релігії, а відтак ставали православними. Певний час зберігали свою мову, близьку до мови фінів та естонців, а з кінця XVII століття перейшли на українську мову.
В описі Канівського замку від 1552 року в списку приблизно 130 міщан черкаський історик Юрій Михайлюк знайшов принаймні чотирьох «черемишенинів» – їх звали Солтан, Лосішец, Чуваш і Єсеняк. На той час це була найбільша іноземна «діаспора» у Каневі. На території Черкащини знаходимо й інші свідчення про присутність тут черемисів. Приміром, на Звенигородщині є село Чемериське. Проте, як твердить український історик Ярослав Дашкевич, справжньою українською столицею марійців, яких в Україні називали і черемисами, і чемерисами, було місто Бар на Поділлі. Тут марійці утворили окрему автономну частину міста.
Марійці брали активну участь у Хмельниччині – більшість із них стала на бік повстанців, навіть утворивши у козацькому війську окремі кавалерійські підрозділи. Відомо також про входження марійців до війська Петра Дорошенка.
На думку Ярослава Дашкевича, від чемерисів походить назва українського верхнього чоловічого одягу для верхової їзди – чемерка, а чемериська вишивка впливала на українську подільську. Про тісний зв'язок марійського й українського народів свідчить і те, що саме українець, архієпископ Веніамін Пуцек-Григорович, був творцем першої марійської граматики (1775 рік).