Типова відповідь носіїв культури бідності на питання, як можна їм допомогти: нехай держава або хтось інший дасть гроші. І майже ніхто не сподівається на створення сприятливих умов для того, щоб самому заробляти, повідомляє Дзеркало тижня.

Плачевний стан українського села зумовлено не тільки економічними, але і психологічними факторами - сучасна сільська молодь не бачить майбутнього, не намагається отримати професію і переламати складну ситуацію.

Такого висновку дійшли вчені Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, які в червні поточного року дослідили психологічний потяг до бідності в українському суспільстві.

Як розповів автор дослідження, завідувач лабораторії психології мас і спільнот інституту доктор психологічних наук, професор Вадим Васютинський, в Україні найвиразнішим носієм культури бідності є середовище у віддаленій провінції.

"Особливо проблемна зона - це села, розміщені далеко від великих міст. Звичайно, бідність є і в селі, і в місті. Однак коли ми, наприклад, порівнюємо молодь сільську і міську, становище сільської молоді виявляється просто драматичним. Більш або менш здібна, енергійна молодь тікає з села. І, на жаль, повинен сказати, що, з психологічної точки зору, правильно робить, оскільки в таких селах молодь не має перспектив розвитку, для багатьох - це не життя, а животіння", - зазначив професор.

За словами психолога, вимальовується дуже сумна картина - не тільки економічна, але насамперед психологічна: сільська молодь не бачить привабливого майбутнього, не прагне отримати професію, легковажно ставиться до свого здоров'я, схильна до депресії, основні зусилля витрачає на виживання, а в гіршому випадку - тікає від нецікавої дійсності в алкоголь або наркотики.

"Типова відповідь носіїв культури бідності на питання, як можна їм допомогти: нехай держава або хтось інший дасть гроші. І майже ніхто не сподівається на створення сприятливих умов для того, щоб самому заробляти", - підкреслив Вадим Васютинський.

"Культура бідності - це особливість не людини, а середовища, що затягує в загальний образ життя кожну людину, вирватися з якого досить важко. Кожне наступне покоління підростає і відтворює спосіб життя батьків як найбільш правильний, найбільш зрозумілий, найбільш зручний. Їхні діти знову будуть відтворювати цей спосіб життя, зміцнюючи величезне середовище культури бідності", - зазначив він.