Генпрокуратура забила тривогу: майже 14% українських сільськогосподарських земель використовуються незаконно — без необхідних документів, без участі агрономів та екологів. З цього приводу правоохоронці у поточному році вже порушили півтори сотні кримінальних проваджень і притягли до відповідальності тисячі чиновників.

«Україні варто забути про перспективи називатися світовою житницею. Назавжди. Незважаючи на те, що наша країна на 54% — розоране поле, вона вже майже пустеля. І такою її зробили не природні катаклізми, а наше недбале ставлення», — говорить Олексій Василюк, замісник голови Національного екологічного центру. Про це повідомляє сайт domik.net.

«Прокуратура права лише частково. У нас незаконно використовують набагато більше, ніж 14% угідь. Що лише не роблять з нашим чорноземом! На ньому висаджують модну недешеву газонну траву, щоб потім зняти її «килимом» разом із шаром родючої землі і залишити «лисини», що не заростатимуть впродовж сотень років. Його засіюють технічними культурами, що за сезон «висмоктують» з ґрунту всі поживні речовини.

Чорнозем гине і сам, відкритий усім вітрам. Впродовж усіх років незалежності в Україні не висадили жодної лісосмуги, що захищали б земельні угіддя від ерозії. Проте лісосмуги успішно випалюють разом із стернею восени та вирубують.

Відбувається те, що називається опустошенням землі. Подивіться в Інтернеті фотографії наших полів з космосу. На херсонських чи запорізьких полях, відомих своєю родючістю, багато червоно-рудих плям. Це ділянки, де вже немає живого родючого шару — лише глина. З кожним роком площі таких плям збільшуються.

Вже не знайти того унікального і легендарного шару чорнозему товщиною 1,5-2 метри, якими так пишалася Україна. Те, що природа акумулювала впродовж 5-9 тис. років, з моменту сходження останнього льодовика, ми знищили за кілька десятиліть. Навіть якщо ми почнемо завтра все відновлювати, результат побачать уже інші цивілізації.

Вражає позиція влади. Ми, екологи і вчені, вже чотири роки засипаємо листами всі інстанції, намагаючись звернути увагу на неминучу катастрофу. Тиша. Я міг би зрозуміти, що для Кабінету Міністрів заповідники чи спасіння вимираючих видів — не пріоритет. Але тут же проста економіка! Тим не менш, факт: владі абсолютно байдуже, що відбувається з головним ресурсом країни».