23 роки незалежності, це багато чи мало? Відповідати на це питання можна безкінечно довго. Адже завжди знайдуться бажаючі помірятися у силі своїх аргументів.

Проте незаперечним лишається той факт, що років незалежності вистачило аби народилися нові покоління. Діти для яких Україна – єдина рідна земля, і іншої у них просто немає.

Тож «УманьІнфо», підготувало добірку дитячих віршів про Україну, написаних ученицею Уманської міської гімназії Анною Степанюк, аби кожен сам зміг відчути, чим сьогодні є Батьківщина для наших маленьких та юних співгромадян.

 

БАТЬКІВЩИНА

Наш рідний край - це наша Батьківщина,

Це край, де народились я і ти.

Любіть завжди свою ви Україну,

Любіть, щоби не трапилось біди.

 

Наш рідний край - це є степи і гори,

Це є блакитне небо і поля.

Це є безмежні ріднії простори

І ця країна наша є земля!

 

Люби Вкраїну й захищай від лиха,

Оберігай її від всіх негод.

Оберігай її, хай навіть стиха,

І не чекай за це ти нагород!

 

Небесна сотня

Не за тебе я загинув, Не за тебе я помер.

Я помер - за Україну,

Що є вільна відтепер.

 

Вибач, мамо, не повернусь,

Не повернусь я з майдану.

Може, пташкою обернусь,

Та зате - ми не в кайданах !

 

Вибач, мамо, не повернусь,

Вибач, я в Небесній сотні.

Пам’ятаю : обернувшись-

Бачу, снайпер на висотці.

 

Він стріляв в людей невинних-

На прицілі ми були.

Він стріляв в чоло, у спину,

Він стріляв , тоді, коли…

 

Він стріляв, коли майданці

Несли ранених людей.

Почалося - на світанці,

Кінчилось - серед ночей.

 

Та зате, всі схаменулись,

Схаменулись всі живі.

Хай хранить же Україну

Ангел в ніжному крилі.

 

****

 

І не цурайся тої Батьківщини,

Бо всі ми Українці: я і ти,

І вболівай за ню ти кожную хвилину,

Й гордися Україною завжди!

Летіла пташка над землею,

Співала пісню солов’їну.

І так співала, наче в неї,

Болить душа за Україну.

За темний ліс, густу діброву,

За українську рідну мову!

Та то не пташка так летіла -

Душа Тараса рвалась в вись!

Дививсь Кобзар на Україну,

На все уважно він дививсь.

І бачив і Дніпро, і кручі ,

Карпатські гори і моря.

Живуть тут козаки могучі,

Бо ця країна - їх земля!

Та стало сумно враз Тарасу -

З’явився  плач в його душі,

Не чує з кожних уст дитячих

Він українськії вірші.

Не так вже й солов’їв багато,

Не так багато вже й пісень.

Сади ж вишневі коло хати

Милують око день у день.

І заспівав тоді Тарас

Про вільну українську долю.

Із вічності він обізвавсь до нас,

Він залишається завжди з тобою!

(Учениця 5-А класу Уманської  міської  гімназії Анна Степанюк)