На Черкащині є унікальний пам'ятник 150 прикордонним псам, які «порвали» полк фашистів в рукопашному бою. Ця єдина за всю історію світових воєн і конфліктів битва людей і собак сталася в самому центрі України багато років тому...

У районі Зеленої Брами (правобережжя річки Синюха ) потрапили в оточення і були практично повністю знищені відходили від західного кордону 6- а і 12 -а армії Південно -Західного фронту. До початку серпня вони налічували 130 тисяч чоловік. З Брами до своїх вийшли 11 тисяч солдатів і офіцерів, головним чином з тилових частин...

В окремому батальйоні прикордонного загону охорони тилу Південно -Західного фронту, який був створений на базі окремої Коломийської прикордонної комендатури і однойменного прикордонного загону, з важкими боями відступав від кордону, знаходилися службові собаки. Вони разом з бійцями стійко переносили всі тяготи суворого часу. Командир батальйону, він же заступник начальника штабу Коломийського прикордонзагону майор Лопатин (за іншими даними, зведеним загоном командував майор Філіппов), незважаючи на вкрай погані умови утримання, відсутність належного корму та пропозиції командування відпустити собак, цього не зробив. У села Легедзине батальйон, прикриваючи відхід штабних частин командування Уманської армійського угрупування, 30 Липня прийняв свій останній бій...

Сили були надто нерівні: проти 500 прикордонників полк фашистів. У критичний момент, коли німці пішли в чергову атаку, майор Лопатин дав наказ послати в рукопашний бій з фашистами прикордонників і службових собак. Це був останній резерв.

Видовище було страшне: 150 (дані різні - від 115 до 150) прикордонних псів - навчених напівголодних вівчарок - проти поливають їх автоматним вогнем фашистів. Вівчарки впивалися ворогам в глотки навіть в передсмертних судомах. Покусаний (у прямому сенсі) і порубаний багнетами противник відступив. Але на підмогу підійшли танки. Німецькі піхотинці з рваними ранами, волаючи від жаху, вистрибували на броню танків і розстрілювали бідних псів. У цьому бою загинули всі 500 прикордонників, жоден з них не здався в полон. А вцілілі собаки, за словами очевидців - жителів села Легедзине, до кінця залишилися відданими своїм провідникам. Вівчарки, які залишилися у живих лягали поруч своїх господарів і нікого не підпускали. Деяких з них німці пристрілювали, решта, відмовляючись від їжі, так і померли на полі...

Після того бою, коли німці зібрали своїх загиблих, за спогадами жителів села (на жаль, вже мало з них залишилися на цьому світі), було дозволено поховати радянських прикордонників. Всіх, кого знайшли, зібрали в центрі поля і поховали разом з їх вірними чотириногими помічниками. Таємницю поховання сховали на довгі роки...

Лише в 1955 р. жителі в Легедзиному змогли зібрати останки майже всіх 500 прикордонників і перенести їх до сільської школи, біля якої і знаходиться братська могила. А на околиці села, там, де і проходив єдиний у світі рукопашний бій людей і собак з фашистами, 9 травня 2003 р. на добровільні пожертвування ветеранів Великої Вітчизняної, прикордонних військ і кінологів України був встановлений єдиний у світі пам'ятник людині з рушницею і його вірному товаришу - собаці.

Напис на пам'ятнику говорить: «Зупинись і поклонись. Тут у липні 1941 року піднялися в останню атаку на ворога бійці окремої Коломийської прикордонної комендатури. 500 прикордонників і 150 їхніх службових собак полягли смертю хоробрих у тому бою. Вони залишилися назавжди вірними присязі, рідній землі».