Ця історія сенсаційна та овіяна таємницями. Так завжди буває, коли мова заходить про скарби. Особливо, коли вони не мають ціни.

Наприкінці 1917 року в Умані було відкрито краєзнавчий музей. Націоналізовані багатства, що віками прикрашали маєтки та замки знатних польських вельмож, рікою потекли до фондів музею, перетворивши тим самим його на державну скарбницю. Чого там тільки не було! Активна робота, що її впродовж наступних двадцяти чотирьох років проводили наукові співробітники музею, розширила та поповнила без того багатющу колекцію цінностей.

Як грім серед ясного неба прийшла друга світова. Зрозуміло, що прискіпливі та практичні німці не могли просто так залишити поза увагою наш музей. За короткий проміжок часу фонди було розграбовано та вивезено. За допомогою неабияких зусиль ми змогли встановити, як це приблизно відбувалось і у якому напрямку вирушив вагон, битком набитий безцінними скарбами.

П. Курінний був співробітником музею та видатним науковим працівником, що проводив діяльність в нашому місті на самісінькому початку війни та під час неї. Саме йому належать видатні відкриття, що стосуються черняхівської та володимирської культур. Будучи неабияк обізнаним на історії та цінностях, Курінний просто не міг не привернути уваги загарбників. Керуючись невідомо якими помислами науковий працівник видав гітлерівцям всю інформацію стосовно найцінніших експонатів з уманських фондів. Можливо, хотів вижити, а може збагатитись - історія про це замовчує. Та факт є фактом: склавши список безцінних експонатів, П. Курінний віддав його "новій владі". Ті ж, не довго думаючи, погрузили цінності до вагону й відправили до Германії. За деякими відомостями історик супроводжував вантаж, сліди якого закінчились на території Польщі. Виходячи з офіційних даних, потяг з уманськими експонатами до столиці третього рейху так і не прибув, його було розграбовано десь у тій же Польщі. Ким? Німцями? Поляками? Чи може наступаючою червоною армією? Невідомо. Одне-єдине що можна констатувати, що разом з вагоном щез і сам Курінний. Далі вже ми можемо користуватись лише здогадками та чутками, яких завжди вистачає, коли справа стосується цінностей. Так, кажуть, що ймовірно більшу частину цінностей зовсім не було вивезено з міста. Відомий факт: прекрасні полотнища відомих митців та унікальні колекції могли запросто стати прикрасою кабінетів фашистських посадовців та воєначальників у місті. А на початку 1944 року, коли відступаюча німецька армія і без того мала величезні проблеми, вона могла попросту залишити все це напризволяще чи маленькими партіями, руками офіцерів, переправити до тієї ж Німеччини. В підтвердження цієї гіпотези також говорить і те, що за післявоєнні роки жоден з вкрадених експонатів не з'явився на європейських аукціонах. Можливо зараз основна частина з них прикрашає приватні колекції, залишаючись невідомою для широкого загалу. За іншою інформацією, дещо з викраденого все ж таки повернулось до України і знаходиться у фондах Національного музею. Не виключено також те, що унікальні творіння зараз знаходяться десь у "білокам'яній", і потрапили вони туди за допомогою відповідних служб радянської імперії.

Втрата - гірке слово. Як жаль, що, без перебільшення, один з най багатіших музеїв нашої держави спіткала така доля. Це була наша гордість та наше багатство. Єдине, що нам залишилось, це архівні списки з переліком експонатів, що безповоротно щезли. Пропонуємо вашій увазі витримки з опису цінностей, якими володіла Умань і які вона втратила:

Картини:
картина художника Шора "Портрет Софії Полоцької у повний зріст" - 75000 крб.;
картина художника Рембрандта "Портрет польського магната" - 5000 крб.;
картина Айвазовського "Босфор уночі" - 100000 крб.;
незакінчена картина "Христос у храмі" (можливо, роботи Ван-Дейка) - 30000 крб.;
картина невідомого художника голландської школи "Жінка з монетою", XVII ст. - 100000 крб.;
картина невідомого італійського художника (можливо, Рафаеля) "Мадона" на дошці - 50000 крб.

Офорти:

Офорти Рембрандта, Харменса, Ван-Дейка "Персіянин", "Воскресіння Лазаря", "Автопортрет", "Мати Рембрандта", "Музиканти" - 105000 крб.

Археологічні знахідки:

Колекція скіфських древностей: дзеркала бронзові, прикраси, збруї, ножі, кинджали, стріли, дротики та ін. (загальна кількість - 1360 шт.) - 300000 крб;
Періоду неоліт: 2315 екземплярів трипільської культури: глиняний посуд, кременеві та кам'яні знаряддя, в числі яких дуже рідкісні екземпляри - 30000 крб;
Періоду палеоліт: Острога кістяна Тарденуазської культури - унікальний експонат, що знаходився попередньо в музеї та представляв єдину у світі знахідку - 500000 крб.
 

Нумізматика:

Колекція польських монет Бидловського: срібних, мідних та ін, в кількості 2590 шт., крім того римських та грецьких у кількості 2797 шт. - 50000 крб.
 

Бібліотека:

4240 книг: звіти річні археологічної комісії за цілий ряд років;
відомості тієї ж комісії;
книги польського друку 17-18 ст.;
історичні книги.

Загальна сума - 720000 крб.

Меблі:

Данцигський буфет XVI ст. - 300000 крб.
Закінчуючи, хотілося б ще раз нагадати, що це лише витримки з величезного списку на шести друкованих аркушах. Щодо грошового еквіваленту збитків, то він вираховується у карбованцях за цінами 1949 року. Загальна ж сума викрадених скарбів становить 6917654 карбованців! Звичайно, всі відомості про викрадені експонати розіслано по всьому світу, аби у разі їх знайдення, через міжнародний суд можна було б їх повернути. Та на сьогоднішній день, коли з часу викрадення пройшло більш ніж півстоліття, самі бачите - "ні слуху, ні духу". Таємницю багатств розчинив у собі час.