Село Бузівка Жашківського району розташоване за 18 км від райцентру. Там працюють кілька підприємств та рибгосп. Є пекарня, дев'ять магазинів, школа та дитячий садок. У селі живуть понад 2 тис. людей.

У п'ятницю о 10.00 на зупинці при в'їзді в Бузівку 57-річний Іван Олещенко чекає автобус до Умані.

— Раніше через село проходила траса Київ — Одеса. Тепер построїли новий автобан, в об'їзд, але ціею дорогою все одно їздять автобуси, — розповідає Іван Павлович. — У нас нема проблем із тим, щоб дістатися, куди треба.

Навпроти зупинки — продуктовий магазин та шиномонтаж.

— П'ять років тому ми будували це приміщення під аптеку. Але вирішили, що біля траси магазин буде вигідніший. Водії зупиняються купити хліба, води чи морозива. Часто приїжджають скуповуватися із сусідніх сіл. Спочатку відкрили магазин, а потім шиномонтаж. Тепер це сімейна справа, — говорить 29-річна Альона Шугайло.

Повз магазин на велосипеді їде 48-річна Марина Данилівна. Живе з того, що продає домашню живність та свиней:

— Село в нас велике. Роботи хватає, хотіли б працювати. Деякі їдуть на заробітки в Київ, але через пару місяців вертаються. Кажуть, тут жити не гірше. Середня зарплата в селі 1500 гривень. У кого мінімалка, той із десяток свиней тримає — хароший бізнес. Є крупні неофіційні об'єднання, що займаються свинарством. Торгують у Жашкові на базарі. Це вигідно, бо звідти зразу туші на Київ везуть.

Рибгосп "Гірський Тікич" має понад 10 ставків. І відділення по всій області. Крім річкової, розводять червону рибу — веслоносів. Планують запустити у промислове виробництво чорну ікру.

— У Бузівці на одних ставках розводимо рибу, другі — це зимувальні, куди її переносять на зиму. Вирощуємо коропів, товстолобів та веслоносів. Найбільше їх купують для столичних ресторанів, — розповідає Костянтин Баранов, гендиректор підприємства. — У нас працюють близько 80 чоловік. Десь половина — із сусідніх сіл Острожани і Соколівка. Якщо хтось звільняється, на його місце завжди є охочі.

Центральна вул. Леніна асфальтована, завширшки близько 30 м. Обабіч — житлові одно- та двоповерхові будинки. Більшість нові, з цегляними чи металевими парканами. Майже перед кожним є клумба. Біля дворів припарковані "вазівські" автівки.

— Із села років п'ять не виїздила, нема потреби. Живу на пенсію. Продукти купляю на базарі, одяг — у магазині "Афродіта". Там усе недороге. Футболки та халати від 50 гривень, капці можна і за 15 купити. На базарі тоже одяг є, але ціни високі. Сюди городські приїжають торгувати, із Жашкова й Монастирища, — каже Оксана Михальчик, 70 років.

У центрі села — Обеліск слави та церква. 45-річний Павло Дубовик пасе козу на узбіччі.

— У нас хату дешевше побудувати, чим купити. Добротний дом стоїтиме не менше 20-30 тисяч доларів, гарний — усі 45. Працюю механіком на господарстві "Канюківське". Робота нелегка, але зарплата нормальна. За місяць можна й 3 тисячі мати, — розповідає.

Поряд із триповерховою школою розташована приватна пекарня.

— Відкрили 2005 року. До цього хліб у селі був тільки завозний. Починати було важко, не мав досвіду, і держава ніяк не допомагала. Багато чув, що відкривати бізнес у селі не вигідно. Та якщо добре робити, все вдасться. Зараз на підприємстві працюють більше 20 чоловік із села. Печемо плетінки, пампушки, чорний хліб та батон. Великий попит мають кілограмові буханки, їх купують для великих сімей. Возимо хліб до Білої Церкви, Монастирища, Тального і Христинівки, — говорить власник 29-річний Руслан Олійник. Пекарня — це родинний бізнес.

У фірмовому магазині кілограмова буханка коштує 4,3 грн, батон, житній та подовий хліб — по 3,3.

Торік Інна Олійник, 28 років, відкрила перукарню. На роботу взяла одну людину.

— Я навчалася у Києві та Білій Церкві, але працювати вирішила вдома, у Бузівці. Це не те село, звідки хочеться втекти. Спочатку клієнтів було небагато, потім почали приходити. Крім місцевих, приїжджають із Жашкова, Монастирища, Умані. 20 гривень коштує чоловіча стрижка, 25-30 — жіноча, — каже Інна. — Робота у власній перукарні, навіть у селі, не гірша, ніж у місті. Коли відкривала, трохи боялася, чи буде вигідно. Але грошей вистачає на життя.
Квиток із Бузівки до Умані коштує 15 грн. У Жашків — 5,29 грн.

"До нас навіть із Києва переїжджають"

— Наше село найбільше і найрозвинутіше в районі, газифіковане. Маємо два аграрних підприємства — "Канюківське" та "Агровільд-Україна". Сюди приїздять на роботу люди з усього району. На кожному підприємстві працюють щонайменше кілька десятків селян, — розповідає 46-річний Іван Завертаний, сільський голова. Він півроку на посаді, обрали на дострокових виборах. — До нас навіть із Києва та інших великих міст переїжджають. Купують хати під дачі. Кажуть, подобається природа. З роботою проблем нема.