Умань з другої половини ХVIII століття була місцем значних ярмарок, на які з усієї округи з’їжджалися купці. У зв’язку з цим у місті виникла велика кількість заїжджих дворів.

Такій їх  кількості сприяли так звані відпусти на день св. Яна, на день святих апостолів Петра і Павла, на день Преображення Господнього. В ці дні на свята завжди були значні приїзди багатої польської публіки, яка  зупинялася у цих дворах. У 1882 році в місті налічувалося 14 заїжджих дворів. До наших днів дійшли деякі назви цих закладів, заїзд «Під квочкою», «Під лебедем», «Під карасем» і т. д. З часом старовинні заїжджі будинки в Умані стали зникати. Так у 1914 році в місті було тільки 7 заїжджих дворів (чотири з них знаходилося на старому базарі, решта на вулиці Нижньо Миколаївській (нині – вул. Р. Чорного).  Навзамін же ним з’явилися сучасні готелі. Кількість уманських готелів в різні періоди розвитку міста була неоднаковою. Так, «Адрес-календар» на 1904 рік згадує дев’ять таких будівель, а «Календарь-справочник на 1914 г.» Гершенгорна дає відомості про 15 готелів. Гортаючи сторінки газет включно до 1919 року ми дізнаємося про появу нових  готелів.

Гранд-Отель «Савой».

Будинок готелю було зведено наприкінці ХIХ століття. У 1900 році власником його був Осташевський, а з 1903 року будинок належав Л. Круглому.

Л. Круглий був агентом-оцінювачем Київського Земельного Банку. Він приймав під заставу в названому банку нерухоме майно в м. Умані. Круглий був дуже заможною людиною. Сам господар з дружиною та дочкою Зіною жив у невеличкому особняку, що виходив зі спільного двору готелю у завулок.

А у великому, триповерховому, містився «Гранд-Отель». Власником готелю був Ш. Вовнобой. У 1913 році номер на добу коштував 1 крб. 50 коп.,  постіль – 30 коп., електричне освітлення (свічки) - 60 коп., користування самоваром – 20 коп. При готелі була стайня для коней. Овес коштував 2 крб. 40 коп., сіно – 41 коп.

Будівля цегляна, прямокутна у плані з трьома асиметричними ризалітами на дворовому фасаді, мала два поверхи з високим цокольним поверхом.

Готель височів на розі сучасних вулиць Садової та Енгельса, його південний фасад примикав до будівлі «городского доходного дома» (нині - педагогічний університет) збудованого у 1912 році. У 1906 році у будинку Л. Круглого на Садовій (Софіївській) оселилася родина Надії Віталіївни Суровцової – відомої громадської та політичної діячки.

Родина Н. В. Суровцової проживала у другій половині готелю на третьому поверсі і займала сім кімнат, під ними  жив лікар Ліпський. На першому поверсі певний час була крамничка всяких жіночих оздоб, комірців, коронок однієї польської дами. Крам там завжди був високої якості, обслуговували дами, що на той час було рідкістю. У 1904 році у будинку розміщувалася майстерня з пошиття чоловічого одягу А. Лейбовича.

У 1905 році під готелем  знаходилася друкарня Тарадаша і Перельштейна. У 1911 році у будинку деякі приміщення винаймали: контора фабрики «Добржинського і Кº» з приймання замовлень на тротуарну плитку, черепицю і цеглу, Торговий дім інж. техн. А.А. Боянчик і Кº з продажу англійських газо-генераторних і нафтових двигунів системи КРОССЛЕЙ. У цьому ж році тут був магазин М. Барембойма і Х. Сукерніка з продажу годинників, оптичних приладів, виробів із золота та срібла. При магазині діяла зразкова майстерня з ремонту годинників, виконувалися ювелірні і граверні роботи. З 1914 року у готелі розмістилася контора з розповсюдження та розклеювання на кіосках міста афіш, об'яв, плакатів, наприкінці року в нижньому приміщенні відкрито відділення з продажу ковбаси М. Галатика. У 1915 році тут також був «писче – бумажный магазин и переплетная мастерская М.Г.Кемельмана», Свого часу у будинку до 1916 року знаходився польський клуб «Огніско». 
З 1920 року будинок належав Управлінню міліції Уманського повіту, з 1923-го по 1930 рік – Управлінню окружної міліції. Напередодні Другої Світової війни тут діяв Уманський райком партії. Після війни тут розмістилася кооперативна школа, а з 1 жовтня 1949 року розпочав роботу кооперативний технікум УКООПСПІЛКИ.

Новий технікум був організований паралельно з існуючою кооперативною школою і готував бухгалтерів, плановиків, товарознавців для радянської торгівлі. У той період закінчувалася відбудова пошкодженого війною будинку. Два відбудованих поверхи призначалися для навчальних приміщень та гуртожитку.

З 1965 по 1999 роки тут розмістилося кооперативне училище Черкаської обласної спілки споживчих товариств та республіканська школа Центроспілки з підготовки ревізорів. Зараз у більшій частині колишнього готелю знаходиться уманська філія Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу.

 Давидюк В.М.

Науковий співробітник науково-дослідного відділу історії (давній період)

Уманського краєзнавчого музею