1. Точна дата заснування міста невідома. Умань як місто вперше згадується у XVII столітті. Хоча насправді сама місцевість була заселена на багато раніше. Про це свідчать пам’ятки трипільської, скіфської, білогрудівської, чорноліської та наступних археологічних культур, що виявлені не тільки на території Уманщини, а й в самому місті. Протягом кількох століть територія Умані зазнавала нападів різних кочових народів, серед яких набіги монголо-татар були особливо руйнівними. Якщо відштовхуватись від назви міста, то, за дослідженнями науковців, назва «Умань» походить або від річки Уми (Уманки), або від Куманії (Гуманії) – країни кочовиків (куманів-половців), яка розташовувалася в степах України. Уманщина входила до території Білої (західної) Куманії, де під владою прийшлих кочовиків жило багато осілих селян, які займалися традиційними справами і розмовляли слов’янськими діалектами. Також у місті переповідають легенду                       джерело фото:http://uk.wikipedia.org/
про корчму «У Мані». Нібито ця корчма стояла на перехресті шляхів. А ще існує версія, що назва міста пов’язана з трипільською культурою: «Ума» є одним із імен богині Махадеви або Парасваті.

2. Приїжджі люди частіше думають, що Умань – це іменник чоловічого роду третьої особи однини. Це їх і відрізняє від місцевих жителів, які одразу чують у натовпі «чужинця».

3. В місті міг бути трамвай. У листопаді 1899 року підприємець Сеславін запропонував міській управі послуги зі спорудження трамваю. Затверджено проект трамваю було лише 1913 року, наступного 1914 року розпочалися будівельні роботи, однак через початок Першої світової війни їх було зупинено, а по війні більше не поновлено.
Фото: http://levkonoe.livejournal.com/3528815.html

4.Катакомби. Майже вся центральна частина міста перерита вздовж і впоперек катакомбами,
появу яких датують ХVII-XVIII століттями. Краєзнавці зазначають, що є свідчення про те, що стіни їх викладені цеглою. А самі ходи в деяких місцях широкі настільки, що ними могла проїхати карета. Точні місця і карти більшості підземних ходів невідомі, хоча, за словами істориків, карта підземних ходів існувала в Уманському та Московському краєзнавчих музеях. Час від часу провалюються під землю різні об’єкти – так дають про себе знати вікові «гонтівські» катакомби.

5. В місті функціонує єдина в області жіноча виправна колонія УВК-129. Там утримується близько 400 засуджених. Також є дільниця поселення при колонії, режим в якій пом’якшений. Почала функціонувати колонія у жовтні 1965 р. Тоді було засновано слідчий ізолятор, а його територію було вирішено використати для створення Уманської виховно-трудової колонії для неповнолітніх. Але в 1994 році заклад був перепрофільований на виправно-трудову колонію загального режиму УМВС в Черкаській області для тримання вперше засуджених до позбавлення волі жінок.

6. Дендропарк «Софіївка». 1984 року мала планета № 2259 отримала назву «Софіївка» на честь уманського дендропарку. А ще у 2007 року парк визнано одним із семи чудес України. У рейтингу голосувань інтернет-користувачів наш парк, за кількістю голосів, поступився лише Хортиці.

Фото: http://www.youcandoit.com.ua

7. Завдяки великій кількості навчальних закладів ІІ-ІV рівнів акредитації майже 15% населення – студенти. Це автоматично робить Умань молодим містом. В ньому знаходяться 3 університети: Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини, Уманський національний університет садівництва, Європейський університет; один інститут – уманська філія Київського інституту бізнесу та технологій; 4 коледжі: Уманський педагогічний коледж  ім. Т. Шевченка, Уманська філія Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу,медичний коледж та Уманський агротехнічний коледж, 2 училища:  Уманське музичне училище ім. П.Д Демуцького, медичне училище. .
Фото: http://kupitkartinu.ru/picture/728/

8. Якщо подивитись на перелік шкіл Умані, можна помітити відсутність школи №13. Але така школа раніше існувала в місті. Засновано заклад було ще в довоєнні часи. Школа, в якій навчались діти 1–3 класів, знаходилась за осташівським мостом. Під час війни її будівля була повністю зруйнована. Після війни відбувалася реорганізація шкіл, і школа №13 знову розпочала свою роботу. Та знаходилась вона вже по вул. Енгельса, 3 і була російською. В ній спочатку навчались учні молодших і середніх класів, пізніше почали навчатись і старші. В 1984 році школу закрили, а весь учительський склад і дітей перевели до №5 школи. Приміщення №13 школи стало корпусом школи №8 За час існування школи №13 в ній змінилось 4 директори.
До речі:
Немає також і 13-го маршруту (хоча їх було колись аж 27, але номер 13 обачливо пропустили).

9.  За деякими даними, дощові хмари часто оминають місто через велику кількість гранітних залишків. Але це ще не означає, що уманчанам не потрібно купувати парасольки. За вересень у місті випало близько 90,6 міліметрів опадів.

10. Осташівський став — штучний. Створений на річці Уманка, притоці річки Ятрань в центрі міста. Його довжина 2,15 км, ширина 200 м (максимально 410 м) Центральна частина водоймища має рівномірну глибину до 3,2 м, шар мулу до 0,5 м. Точної дати створення ставу немає, але відомо, що з 1788 року діяло 4 водяних млини: на Осташівській греблі, на Зарембовій, на греблі біля теперішнього підприємства «Іскра» і на греблі навпроти господарчого двору заводу «Мегомметр» (дві останніх не збереглися). Ставом опікується Уманське товариство мисливців і рибалок. Щодня тут рибалять до 200 людей. Став використовується для технічного водопостачання промислових підприємств. На лівому березі сільськогосподарські ділянки місцевих жителів в окремих місцях підходять майже до води, залишається тільки вузька прибережна стежка. Осташівка – найбільший став в місті, він має площу 58 гектарів.
                                                                                                                             Дар’я Дяченко, Ріка Гордашевська, Ліна Володимирчук.