Подарунок туристам та всім бажаючим до Дня залізничника підготували "Укрзалізниця" та "Асоціація збереження історії залізниць України". 

Зі ст. ім. Шевченка до м. Золотоноші, на Черкащині, в цей день пустили спеціальний туристичний залізничний рейс. П'ять пасажирських вагонів тягнув справжнісінький паровоз 1949 року випуску Су 251-86.
О 8.00 на станції ім. Шевченка групами збираються туристи. Майже в кожного на поготові фотоапарат. Ретропотяг має стартувати о 9.30. Тим часом на платформі зупиняється потяг Хюндай.
- Ого! То на вибір буде? Я б і на такому проїхався! – фотографуючи потяг каже товаришам 29-річний Данило Дзвонар. Вони приїхали сюди з Дніпропетровська спеціально щоб покататися на паротязі.З Хюндая ніхто не виходить і ніхто в нього не заходить.
- Тестовий рейс, мабуть, - припускає Данило.
На платформі зібралося більше 200 осіб різного віку, Багато малих дітей. З депо вже чути специфічний гудок потяга. Видно масивні клубки пари. Спочатку до вокзалу тягачем подають вагони. О 9.30 диктор по вокзалу оголошує: "Оголошується посадка на туристичний поїзд № 572 Шевченко – Золотоноша".

Згодом, з маленьким запізненням, в хмарі диму і пари з'являється і паровоз. Зпереду на корпусі в нього красується величезна червона зірка.
-  Ого! Нічого собі! Брат казав: "Шо тут робити? Паровоз то й паровоз! Він же звичайні тягнутиме вагони...". Та тут тільки гудок цей почути чого варте! А ще пари скільки і дим! Я в захваті! – 20-річний черкасець Вадим, як і більшість людей на платформі фотографує ретродиковинку. Всі збираються біля потяга. Тим часом механіки змащують колеса. В кабіні чоловік в спецкостюмі синього кольору лопатою докудає в топку  вугілля.  Біля топки лежать і старі автомобільні шини.
-  Дають температуру високу, - пояснює чоловік в синьому костюмі.
Паротяг чіпляють до вагонів "носом". Людей просять зайняти місця у вагонах. Атракція безкоштовна. Більшість займають місця в перших двох плацкартних та третьому, купейному, вагоні. Четвертий і п'ятий плацкарти майже порожні.
О 9.50 паровоз рушає. Дехто з пасажирів одразу розкладає на столі сніданок. В одному з купе 4-го вагона святкують залізничники. В них на столі дві пляшки горілки, піцца, печена гуска та ще безліч наїдків. Першим тостом була фраза "За поїзда!".
На кожній із зупинок потяг стоїть 15 хвилин. В цей час бажаючі намагаються заглянути до кабіни. Хтось перекурює.
-  Я реально думав, шо він горить! Скільки пару і диму ! Одну морду було видно. А гудок було чути ще як він і близько до вокзалу не під'їхав. Я вражений. Віє стариною, - ділиться з кимось по телефону враженнями 23-річний Назар Колісніченко, що підсів до ретропотяга в Черкасах.
З вікна спостерігаємо за реакцією водіїв на переїздах та людей в селах. Всі з здивованим виразом обличчя. Намагаються фотографувати та зняти на відео.
У вігонах працюють провідники. Зрідка в них замовляють чай за 3 гривні. У четвертому вагоні провідником 29-річний Владислав Кривошеєв ділиться враженнями:
- В мене вся сім'я з прадіда залізничники. І от я їжджу на сучасних, а тут маю можливість попрацювати на такому, як і прадід. Аж настрій справді святковий, хоч і на роботі.
О 12:05 паравоз доїжджає до Золотоноші. З пожежних машин у ємність потяга доливають води 4,6 тонни води.
- Його кілька років відновлювали, - розповідає про паротяг член правління асоціації збереження історії залізниць України Володимир Бердніков. - Це єдиний в Україні живий пасажирський паровоз. Ми його викупили і ще три таких. Ще два "живих" є в Росії. А взагалі їх збудували більше чотирьохсот. Цей паротях працював на колишній  Сталінській залізниці з 1949-го десь до 71-го. Це шматочок нашої історії. Його і у фільмах знімали: у "Поводирі" та "Матч".
Володимир Георгійович 10 років пропрацював на залізниці. Зараз їхня асоціація працює над створенням музею діючої залізничної техніки. В цьому рейсі він виконує фуннкцію помічника машиніста.
-  Його швидкість зараз 60 кілометрів на годину. Але ми просто не розганяємо. Без проблем він може мчати 110. Він останні роки експлуатації возив більше тисячі тонн, - хвалить паротяг Володимир.
В ємність потяга влазить 27 кубічних метрів води. Витрата води та вугілля залежить від ваги вагонів, якості рейок та кількості підйомів по дорозі. Ємність для вугілля ма об'єм для 18 тон. На дві заправки водою припадає одна заправка вугіллям.
О 14:39 потяг рушає назад до ст. ім. Шевченка. Більшість пасажирів виходять в Черкасах.
- Заплатив 85 гривень за "Столичний експрес", щоб дістатись до Шевченкового. Прокидався з самого-самого ранку. Зараз ще за маршрутку з Черкас заплатю 60 гривень. І все це заради того, щоб покататися на паровозі. Не жалкую зовсім, - ділиться враженнями киянин Дмитро Демченко, 29 років.
Представники Асоціації збереження історії залізниць України не повідомляють чи будуть найюлижчим часом подібні атракції.

                                                                                                                                                                  Захар КОЛІСНІЧЕНКО