Театр-студію “Березіль”, створений знаменитим Лесем Курбасом 1922 року, затяті театрали досі вважають взірцем справжнього мистецтва. Недаремно ж у складі його колективу були такі зіркові актори, як Амвросій Бучма, Мар’ян Крушельницький, Наталія Ужвій… Мало хто знає, що 1924 року цей славний театр цілих півроку провів в Умані – актори постійно жили тут і давали вистави.

У цей час із Лесем Курбасом, який був вихідцем із Галичини, заприятелював Михайло Козоріс. Цей байкар, поет і прозаїк на той час саме жив в Уманському повіті. Козоріс був товаришем Івана Франка, мав за плечима досвід роботи повітовим комісаром ЗУНР та служби в Українській галицькій армії (УГА). На Уманщині осів після розпуску УГА – у Тальянках (сучасного Тальнівського району) організував і очолив сільськогосподарську школу. Прозваний “галицьким Гоголем”, Козоріс продовжував писати твори і в уманський період свого життя – у Курбаса він знаходив підтримку і розуміння. Забігаючи наперед, зазначу: в роки лютих репресій 1930-х і Курбас, і Козоріс спочатку стали в’язнями концтаборів на Соловках, а потім обоє були розстріляні в урочищі Сандормох…

Серед інших творчих особистостей, для яких Курбас і його “Березіль” в Умані були світлим промінчиком у похмурий час, варто згадати Миколу Бажана. Майбутній класик української літератури, батько якого був офіцером спочатку царської армії, а потім дієвої армії УНР, навіть зіграв роль у Курбасовій виставі “Гайдамаки”. А коли театр поїхав з Умані, Микола Бажан певний час був режисером, автором і як не дивно, художником місцевої експериментальної театральної студії, кістяк якої становили уманські студенти Софіївської сільгоспшколи…