| 07 червня 2013
 ТАЄМНИЧА ЧЕРКАЩИНА: Що варто побачити поблизу Умані?

Гарні місцини навколо Умані:

ПАРК ТА МИСЛИВСЬКИЙ ЗАМОК ШУВАЛОВА

За 45 км від Умані, а саме у м. Тальне для поціновувачів старовини лишився у спадок маєток вибудований у стилі галльських замків XVI століття, що має 3 вежі, ліпнину, вкриті черепицею дахи, флюгер. Майже століття із 1725-1823 роки селищем серед лісів, яким до 1938 року лишалось Тальне володіли магнати Потоцькі. Та перейшовши у якості посагу за Ольгу Потоцьку, одному з російських аристократів, селище змінило власників. Ними стала родина графів Наришкіних, які обрали Тальне місцем облаштування маєтку. Але вже за 31 рік поселення знову змінило господаря ним став дипломат, військовий, граф Микола Шувалов. 1917 року замок в Шувалових конфіскували, проте не зруйнували.

СИНИЦЯ. ДЕНДРОЛОГІЧНИЙ САДИБНИЙ ПАРК

Село Синиця розташоване за 12 км від Умані, відоме з XVIІ ст. Тут розташований дивовижний парк який разом з маєтком заклав перший власник селища магнат Теодор Ієловіцький. За його ініціативи 1736 року було викопано гігантський став у формі підкови та насипано чотири штучні острови. Переповідають, що з парку в напрямку фортеці в Умані зразу ж були викопані й підземні ходи “про всяк пожежний випадок”.
Після заслання Ієловіцьких на Кавказ, власником помістя став барон Корф, який поруч старого маєтку звів двоповерховий палац із 48 кімнатами. Посадив дивовижний фруктовий сад, який вражав небаченими тут раніше плодами. І як попередній власник теж опікувався парком. Саме він завіз сюди пiрамiдальний дуб, модрину, платан, кримську сосну, широколисті липи, тюльпанові дерева. До речі, парк у Синиці з висоти пташиного польоту теж нагадує квітку тюльпана.
Та Корфи стали останніми власниками помістя, що мали “блакитну кров”… Після розгрому військ Денікіна у Христинівці. На територію прийшли більшовики. З 1925 року діяла виправна колонія, для харчування арештантів, спорудили свинарники із цегли видовбаної з на території маєтку. Слідом за комуністами до руйнації доклали руку фашисти.
На сьогодні існують залишки фундаменту палацу, два кам’янi будинки, арковий мiст, ставок з острiвцями, головна брама та цегляний мур. Але краєвиди все одно не залишать байдужими тих хто завітає сюди.

БУДИНОК ФЛОРІАНА РОЖИЦЬКОГО (с. Добра)

У першій половині XVIІІ століття в Добрій місцеві пани збудували невеликий палац-замок. Під палацом було прокопано два підземні ходи довжиною по 500 метрів. Також було споруджено великі підвальні приміщення, які служили арсеналом та пороховим складом. Будівлю оточував насип із трьохметровим муром. З часом палац втратив своє фортифікаційне значення. Мури розібрали, палац перебудували перетворивши у звичайнісінький поміщицький одноповерховий будинок, зведений у стилі пізнього класицизму. У ХІХ столітті Добра належала Флоріану Осиповичу Ружицькому. Саме цей пан польського походження перебудував палац і розбив навколо парк. Село ж Добра знаходиться у Маньківському районі, поруч автошляху Київ-Одеса. Історія села пов'язана є подіями Коліївщини, та українською козаччиною. А за легендами назва походить від якості джерельних вод, які були у місцевих криницях.

ПАРК "ОЛЕКСАНДРІЯ" (с. Іваньки, Манківщина)

На території села та його околицях виявлено сліди епохи бронзи та трипільської культури, чотири стародавні кургани. Зберігся величний курган на полі перед Чорною Кам'янкою де похоронені козаки, що загинули у бою з татарами. Але окрім історичної спадщини всім, хто завітає до цього місця, запам’ятається парк відпочинку, що має назву «Олександрія», збудований за задумом директора ДП «Іваньківський спиртзавод» Олександра Величка. Цей парк ще називають «Малою Софіївкою».  Тут є і свій «Острів кохання», і фонтани. Також у парку розміщено невеличку капличку.

МУЗЕЙ ГОНЧАРСТВА(ГРОМИ).

Село Громи широко славиться своїми майстрами гончарної справи. А два роки тому селяни створили музейну кімнату на другому поверсі Будинку культури. У експозиції представлених робіт є і предмети побуту старовини, і більш сучасні експонати. Тут можна прослідкувати як змінювалася культура гончарства. Серед експонатів є вироби майстрів чиї діти, онуки та правнуки, продовжують справу своїх прадідів. Не менш цікавим буде і почути з якої саме глини та як виготовляються сьогодні майстрами глечики, макітри, тощо.

5020

 

Коментарі


 

Для того щоб написати коментар потрібно авторизуватися. Немаєте аккаунта? Зареєструйтесь зараз