1 липня цього року розпочався Петрів піст, який починається через тиждень після Святої Трійці, у понеділок після Неділі Всіх Святих. Триває він до свята апостолів Петра і Павла (12 липня).
Петрівський піст (у народі — Петрівка) присвячений апостолам Петру і Павлу, яких церква величає Першоверховними.
Петрів піст закінчується завжди 12 липня, у день святкування пам’яті святих апостолів Петра і Павла, а ось початок його залежить від Пасхи. Розпочинається він тоді, коли завершується пасхальне коло богослужінь, тобто через тиждень після Святої Трійці, у понеділок.
Традиція дотримання цього посту відома з перших часів християнства. Хоча на Україні існує легенда, що колись Петрівки не було, і чоловіки ласували маслом і сметаною щодня, скільки хотіли, через що «худнув» сімейний бюджет. Тому жінки порадились і запровадили Петрів піст, але не змогли домовитися про його тривалість.
Петрівка — піст не дуже строгий, дозволялося вживати рибу, тому що святі апостоли були рибалками. В деяких місцях день Петра вважався святом рибалок, тому що апостол Петро всюди відомий як покровитель рибного промислу. Раніше рибалки молилися йому, відправляли молебні, всією громадою збирали на свічку, яку ставили в церкві перед іконою Петра.
Петрівка — гаряча пора літньої праці, коли найдовші дні й найкоротші ночі. Перший день Петрівки вважався початком косовиці сіна.
Після Петра в багатьох регіонах України розпочиналися жнива, тому й каже прислів’я, що «святий Петро жито зажинає».
Відомий староукраїнський звичай пекти на Петрів день хліб із нового жита (або ячного борошна), нажатого хоч і зеленкуватим. Ці нові хліби несли освячувати до церкви в день св. Петра, а в багатих господарів освячували їх удома після обідні, і тоді вже, коли священик прочитав над ними «Отче наш», їх розламували і роздавали всім парафіянам або всім домашнім.
М. Максимович зазначає, що «в давнину ячмінь зжинали до Петра і в Києві на Петра святили ячний хліб, хоча б і спечений із недоспілого зерна». Часто «старого» хліба не вистачало до нового врожаю, тому існувало прислів’я: «Петрівка — на хліб катівка», або «Петрівка — голодівка, а Спасовка — ласовка».
Велика любов була в українців до апостолів Петра і Павла. В численних казках і легендах оповідається, як вони мандрували по світу і завжди допомагали людям. Тому день св. Петра і Павла був на Україні великим святом. До нього готувалися заздалегідь: білили хати, вішали чисті рушники, зранку обов’язково йшли до церкви.